Ваш помощник каждый день
Подпишитесь

Грудень землю грудить, а хату студить

Грудень землю грудить, а хату студить

Осі і грудень на порозі — час зустрічати зиму! Назва зимового місяця пов’язана з тим, що о цій порі замерзають всі розгрузлі восени дороги. В народі казали «суцільне груддя». Погода в грудні мінлива: мороз змінює відлига, за похмурими днями йдуть сонячні та сніжні. З першим місяцем зими пров’язано багато українських народних звичаїв, обрядів та прикмет.

Сніг у грудні глибокий — урожай буде високий.

Сумний грудень у свято і в будень.

1 грудня — Романа. Назва дня походить від імені святого мученика Романа, який жив у 4 ст. та служив дияконом в одному з храмів Кесарії Палестинської. Він викривав ідолопоклонство, намагався якомога більше людей обернути до християнства. Його переслідували за віру в Хреста та піддали мукам.

4 грудня — Введення, Третя Пречиста (Введення в храм Пресвятої Богородиці). Народна назва цього свята — «Видіння». Люди вірили у надприродні сили: в цей день Бог начебто відпускає праведні душі, щоб вони змогли «повидіти» своє тіло. На Третю Пречисту працювати було гріх. Селяни остерігались копати, м’яти льон на терницях, «щоб не придушити душу». В цей день не навідували сусідів. Якщо помічали, що до хати прямує сусід, то намагались закрити двері, бо такі відвідування принесуть «нещастя». На Пречисту наші пращури стежили за погодою: коли до Введення випаде сніг, то він неодмінно швидко розстане. 

Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде.

Скільки на Ведення води, стільки на Юрія трави.

Якщо на Введення є вода, то буде в мисці молоко.

5 грудня — Прокопа. В цей дені наші пращури ставили віхи на шляхах, щоб подорожні та мандрівники не збилися з дороги.

Прийшов Прокіп — розбив розміт, по снігу ступає — дорогу копає.

7 грудня — Катерини (Великомучениці Катерини). Святу Катерину здавна шанували в Україні. В народі свято Катерини наживали ще святом «дівочої долі». Жінки в цей день молились святій Катерині, просили у неї щасливого шлюбу та благополуччя для родини. Саме на Катерину дівчата мали звичай ворожити. Вони йшли в ранці до саду, зрізали вишневу гілочку, потім ставили її у воду та уважно спостерігали. Якщо до Меланки (13 січня) вишня розквітне, то і дівчині пощастить в особистому житті, а якщо гілка засохне — то доля відвернулась.

Прийшла Катерина – ховайся під перину.

Як на Катерини холодно, то буде голодно.

Катерина по воді, то Різдво по льоді.

9 грудня — Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія холодного, Юріїв день. Одна з легенд мовить, що Георгій переміг страшного змія — дракона. На честь цієї події й запроваджено свято. Воно, на відміну від травневого, не пов’язане з якимось значущими обрядами. Лише на Поліссі у давнину відзначали свято вовків. Селяни з вечора міцно зачиняли стайні, не ходили до лісу й остерігалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрічатися із звірами. Який день на Юрія, така й зима. Дівчата цього вечора ходили слухати у колодязі: якщо вода не хвилюється, спокійна – і зима тиха та тепла. А якщо чути клекіт — чекай сильних морозів та заметілі.

13 грудня — Андрія (Святого апостола Андрія Первозванного). В народі дуже любили це свято. Жінки в цей день не робили домашніх справ, а дівчата мали традицію ворожити. Молодь о цій порі збиралась на вечорниці. Парубки прагнули обрати наречену на Андрія, бо вважали, що такий вибір буде вдалим.

17 грудня — Варвари (Великомучениці Варвари). Це жіноче свято. Дівчата ретельно готувались до нього: ліпили вареники з маком або з сиром. Обов’язково з-поміж них мав бути «пірхун» — вареник, заправлений борошном. Коли наставав час пригощати хлопців, дівчата уважно стежили, кому дістанеться такий вареник. Невдаху потім довго дражнили «пірхуном».

18 грудня — Сави (Преподобного Сави Освященного). В цей день, за народним звичаєм, жінки збирались в рукодільні гурти, бо треба «і савити, і варварити, і куделю кучматити». Хто лінувався і не працював, то казали: «Савила та варварила і сорочки собі не справила».

19 грудня — Миколая (Святого Миколая Чудотворця). Три свята — Варвари, Сави та Миколи — називали миколаїними святами. Миколая здавна шанували наші пращури. Важжалось, що Святий Миколай заступник бідних і знедолених. Діти з особливим трепетом чекали на Миколая, бо він був для них захисником і охоронцем, а також приносив солодощі.

Ясна і холодна погода 19 грудня — буде багатий урожай влітку.

Скільки снігу на Миколу, стільки навесні і трави буде.

22 грудня — Ганни (Зачаття Святої Анни). Давні вважали, що від дня Ганни зима повністю вступає в свої права. У Ганнин день відбувається зимове сонцестояння, після якого світило повертає на літо, а зима — на холод. Народна назва дня «родина сонця». З 22 на 23 грудня настає найкоротший день і найдовша ніч. Після Ганни день починає поступово збільшуватись.

Сонце на літній шлях виїжджає.

Прийшли Ганки – сідай у санки.

25 грудня — Спиридона Сонцеворота (Преподобного Спиридона Чудотворця). В народній уяві 25 грудня вважалось найхолоднішим днем в місяці. За повір’ям не можна було працювати, щоб миші не з’їли солому, тому люди обкурювали хати димом, бо «Святий Спиридон всю нечисть з хати вон». Також о цій порі стежила за погодою.

26 грудня — Євстрата. О цій порі сільські мешканці починали різати птицю та колоти свиней, щоб підготуватись до свят.

29 грудня — Аггея. Селяни в цей день уважно стежили за погодними явищами. Сніг привалив близько до парканів на Аггея — буде невдале літо. Якщо лишився проміжок — рік буде врожайним.

© Журнал «Огородник»
Фото: depositphotos.com

Новое на сайте