Сильфій пронизанолистий – продуктивна кормова культура: особливості вирощування і використання

Сільфій походить з центральної частини Північної Америки, де росте у вологих місцях високотравних прерій. Серед індіанців поширені народні назви сільфія – "рослинна чаша", "індіанська чаша". Очевидно, що сільфій так названий за здатність збирати дощову воду і росу біля основи великого, зрощеного листя чашеподібної форми. Завдяки цьому пристосуванню листя в плантаціях сільфія створюється власний мікроклімат.

Відомо, що сільфій здавна використовували і як лікарську рослину. Так, в народній медицині північноамериканські індіанці використовували кореневища сільфія для обкурювання парових лазень при лікуванні ревматизму, невралгії. Запашний скипидар, що отримують з сільфія, має стимулюючі та антиспазматичні властивості. 

Сильфій пронизанолистий завезли в Європу в XVIII. Спочатку вирощували як декоративну рослину в парках і ботанічних садах Німеччини, Швейцарії. В Україні вперше інтродукцією сільфія як кормової рослини почали займатися в 1957 р. в ботанічному саду Чернівецького державного університету, а потім і на обласній Чернівецькій дослідній станції.

Більшість дослідників прийшли до висновку, що сільфій перспективний для вирощування в якості кормової культури і має велике господарське значення як рослина широкого комплексного використання.

Завдяки потужній кореневій системі, сільфій є вологозберігаючою і ґрунтозахисною культурою. Він затримує змивання ґрунту, протистоїть його видуванню під час пилових бур, затримує сніг і накопичує воду в зимово-весняний період. 

Основна перевага цієї культури – висока врожайність.

• За 2-3 покоси можна отримувати з одного гектара від 90 до 120 т високоякісного корму впродовж 15 років.
• У 100 кг зеленої маси, в залежності від фази збирання міститься до 25 кормових одиниць і 2,3 кг перетравного протеїну.
• За кількістю поживних речовин і вітамінів сільфій не поступається кукурудзі і люцерні. В його білку міститься 17 амінокислот, в тому числі 5 незамінних: аргінін, валін, лейцин, лізин і метіонін.
• Зелену масу добре поїдають такі види тварин як корови, свині, кролики, вівці, кози, нутрії та ін. 
• Відомо, що при згодовуванні силосу з сільфія коровам збільшується середньодобовий удій. А оцінка якості масла, отриманого з молока цих корів, показала, що воно віднесене за смаком, кольором і запахом до вищого сорту. 

Розмножують сильфій насінням і відрізками кореневищ.

Вирощувати сильфій краще на некислих і неперезволожених ґрунтах. Перед основною обробкою ґрунту потрібно внести на сотку 0,5 т органічних добрив і по 0,6 кг діючої речовини фосфору і калію. 

Перед висіванням насіння очищають від баласту. Перевагу треба віддати осінньому терміну сівби. При весняних строках посіву насіння повинне пройти стратифікацію у вологому піску або тирсі (співвідношення 1:1 або 1:2) впродовж 40-50 днів при температурі від 0 ° С до -2 °С.

Сіють гніздовим способом за схемою: 60х60, 70х70 або 70х35 см.

Глубина загортання насіння 2,5-3 см. У кожну лунку сіють не більше 4 шт. насіння.

Норма витрати насіння 8-10 кг/га.

При вегетативному розмноженні восени викопують кореневища трьох-, чьотрирьох-, п'ятирічних рослин, ділять на посадочні одиниці з тим, щоб в кожній було неменше 4-5 бруньок відновлення і висаджують неглибоко, дотримуючись тієї ж самої схеми посадки.

Дуже ефективний розсадний спосіб посадки, який дозволяє зекономити значну кількість насіння.

Під розсадник виділяють захищену від вітрів, чисту від бур'янів ділянку землі, удобрюють. Посів проводять восени (за 10-15 днів до замерзання ґрунту) з міжряддями 45 або 60 см. Навесні розсада потребує догляду, який зводиться до своєчасних прополок і розпушування міжрядь.

Зазвичай з 1 м² розсадника можна отримати розсади для 20 м² площі. 

Розсада до моменту висадки повинна бути у віці 55-60 днів. Найкращий термін – III декада червня. Схема посадки така ж, як при насіннєвому і вегетативному розмноженні. 

Сільфій пронизанолистий як багаторічна рослина в перший рік життя формує розетку з 12 великими листками подовжено-еліптичної форми. В окремі роки з тривалою теплою осінню їх кількість збільшується до 25. До кінця літа і восени активно формуються бруньки відновлення, тобто закладається основа майбутніх високих врожаїв.

Тому в перший рік життя небажано скошувати надземну масу, оскільки це позначається на життєдіяльності та продуктивності рослин в наступні роки.

У перший рік життя догляд за рослинами повинен бути особливо ретельним. На другому році життя рослини відростають рано навесні, формують розетку листя, а потім починається ріст стебла. Стебла прямі, чотиригранні, порівняно товсті, світло-зелені. У третій декаді травня досягають висоти 120-150 см.

• З другого року життя рослини сільфій можна скошувати для отримання врожаю зеленої маси.
• У фазі бутонізації зелену масу прибирають для отримання трав'яного борошна, а на початку цвітіння – на силос. 
• Скошують рослини на висоті 2-2,5 см над рівнем поверхні ґрунту.

Цвітіння рослин починається в кінці червня і триває до заморозків. 

Суцвіття у рослин сільфія – складна волоть, складається з багатоярусних гілок. Окреме суцвіття – невеликий кошик (до 8 см в діаметрі). Пелюстки віночка яскраво-жовті. На одному стеблі буває 25-50, а іноді і до 70 штук кошиків.

У період цвітіння сильфій відвідує багато бджіл, джмелів і інших комах. Встановлено що його медопродуктивность досягає 150 кг/га, а нектаропродуктивність – 105 кг/га. З огляду на тривалість фази цвітіння, сільфій може служити прекрасним медоносом в пізньоосінній період, коли багато медоносних рослин давно відцвіли.

Сильфій можна вирощувати як на великих відведених для тривалого використання ділянках, так і навколо господарських будівель, пасік, в міжряддях молодого саду.

Ніна Стаднічук 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com