Відважна екстремалка: циклантера на городах України

Мандрівниця в часі

Перуанський огірок, гарбузовий горобець, жіноча туфелька, ачохча, кайгуа, картала, олохото, кайва, піньїнь, ламтхабі і кічіпохто – це все народні назви циклантери (Cyclanthera Pedata), трав'янистої ліани з дрібними світло-оливковими квітками і їстівними плодами.

Як і більшість гарбузових, циклантера – рослина однодомна, тобто на одній рослині формуються як чоловічі, так і жіночі квітки). Чоловічі квітки зібрані в довгі волоті, жіночі – парні, розташовані близько до стебла. 

Плоди витягнуто-овальні, звужені з обох кінців, в технічній стиглості зелені, в біологічній – блідо-зелені або кремові. Стінки плодів товсті і соковиті. У плодах міститься по 8-10 невеликих чорних плоских насінин незвичайної форми.

Багато українських городників вже знайомі з циклантерою.

Правда, у нас поширений один з її диких різновидів з дрібними плодами, тому особливого захоплення у вітчизняних любителів екзотики рослина поки що не викликає.

До минулого сезону і у мене не виникало гострого бажання виростити цю ліану у себе на городі, хоча насіння дрібноплодної циклантери зберігала вже кілька років. Площі під шпалерами було в обріз, та й більш цікаві культури не залишали їй шансів.

Але все змінилося, коли мені прислали насіння Болівійського гіганта. 

Циклантеру Болівійський гігант в дикій природі не зустріти. Її одомашнили ще в епоху моче – доколумбової культури в Південній Америці, що існувала з I по VIII століття.

При археологічних розкопках в Перу і Болівії знайдено фрагменти давньої кераміки з зображеннями різних сільськогосподарських рослин, серед яких була і циклантера.

У пошані у гурманів

Предки сучасних перуанців широко використовували циклантеру в лікарських і харчових цілях. Не втратила актуальності рослина і в наш час. Її застосовують як в народній медицині, так і в промисловій фармакології. Цінність представляють всі частини циклантери.

М'якоть плодів благотворно впливає на загальнозміцнюючі і відновлюючі функції організму, має сечогінну і жовчогінну дію, знижує холестерин. 

Плоди і листя часто включають в дієту для хворих на діабет, при лікуванні варикозу, використовують в програмах харчування для схуднення. Сушене подрібнене насіння застосовують як глистогінний засіб. 

Втім, циклантеру вирощують не тільки заради користі. Плоди перуанського огірка припадуть до смаку і гурманам.

І ніяких особливих кулінарних хитрощів для приготування страв не потрібно, я в цьому переконалася. Зав'язь плодів циклантери вживають в сирому вигляді, як звичайні огірки.

Крихітні 2-3-денні корнішони квасять, солять або маринують на зиму. Зелену м'якоть повномірних, але ще не цілком дозрілих плодів додають в салати, варять, смажать або запікають.

Особливо смачні плоди циклантери при повному дозріванні, проте вимагають термічної обробки.

Плоди миють, розрізають уздовж і очищають від насіння. Потім порожнисті «човники» фарширують всілякими начинками, як солодкі перці, або, нарізавши їх смужками, додають в різні страви і соуси. Відварна м'якоть циклантери за текстурою подібна до м'якоті солодкого перцю, але трохи щільніше і більш крохмалиста. А за смаком вона схожа на солодкі боби або молоду соковиту спаржу.

Я фарширую циклантеру рисом з м'ясом, сиром з пряною зеленню, зробила багато овочевих асорті з циклантерою на зиму.

Оскільки урожай з чотирьох ліан доводилося збирати буквально відрами, його вистачило на втілення всіх кулінарних фантазій моєї сім'ї. Завершуючим акордом переробки врожаю стали заквашені смужки перуанського огірка з хріном і солодкими перцями.

Всі, кого я пригощала стравами з циклантери, по достоїнству оцінили її незвичайний смак.

Для терплячих і дбайливих 

Той, хто освоїв агротехніку огірків на шпалері, впорається з циклантерою без особливих зусиль. Родюча земля, регулярний полив теплою водою і профілактика грибних хвороб – ось основні вимоги цієї культури.

Як і огірки, циклантеру можна вирощувати розсадним способом або посівом насіння в ґрунт. Циклантера – дуже потужна рослина, тому їй потрібні міцні і стійкі до вітрів і негоди шпалери. Її лоза досягає 5-12 м у висоту і утворює безліч розгалужень. Відстань в ряду між сусідніми рослинами повинна становити 0,8-1,0 м.

Формування куща циклантера не вимагає. При бажанні стебла можна спрямувати на шпалеру, щоб вони не перетворювалися на хаотичні зарості.

Насіння на розсаду висіяла в квітні в теплий парник, в травні рослини пересадила у відкритий ґрунт. У I декаді червня, коли ліана почала цвісти, в нашому регіоні стояла нестерпна спека і лютували суховії. Квітки обсипалися, не утворивши зав'язі, і я стала докопуватися до причин події.

Виявилося, що рослина «чекала» погодних умов, властивих тій місцевості, в якій вона росте на своїй історичній батьківщині, – прохолодних ночей і короткого світлового дня.

Поштовхом до плодоношення циклантери послужило різке похолодання на початку липня. У цю пору пройшли грози з градом і холодними зливами, а вночі температура впала до 6 °С. І така погода протрималася майже тиждень! Багато гарбузових екзотів захворіли, деякі навіть загинули, і тільки циклантері було комфортно.

Незабаром на ліані стали зав'язуватися численні плоди. Здалеку здавалося, що на ліану сіла зграя зелених колібрі. Плоди росли дуже швидко і стали схожі на вгодованих «горобців». Зрештою, вони не утримувалися в вертикальному положенні і повисали «головою» вниз.

Але не тільки цим вразила мене циклантера. Виявилося, що обпилювачами для неї є оси. Вони терпляче і ретельно облітали квітка за квіткою і ревно відганяли інших комах, які зазіхають на ці ласощі.

У прагненні отримати хороший урожай я оточила циклантеру турботою і увагою.

Ціклантера у мене була посаджена в бочки, заправлені напівперепрілим компостом, в який я ще внесла комплексні добрива пролонгованої дії. Величезна крона з густооблистяними пагонами, квітками, плодами, вимагала постійного поливу. Рослини буквально «заганяли» мене з відрами. Коли спека сягала в тіні 38 °С і вище, в кожну бочку доводилося вливати за день 3-4 відра води. Але рослини мені віддячили дуже щедро.

Вже у вересні, після того, як основна маса плодів була зібрана і я полегшено зітхнула, передчуваючи завершення збирально-консервної запарки, циклантера раптом знову буйно зацвіла і почала активно зав'язувати нові плоди. Вгамувати красуню не змогли ні прохолодні ночі, ні холодні осінні дощі. І тільки заморозки зупинили урожайний конвеєр... 

На прикладі Болівійського гіганта, прибульця з далеких країн, знову переконалася, що не варто боятися незвичайного. Шукайте нові, цікаві і корисні рослини для свого городу. І тоді кожен наступний сезон буде сповнений приємних відкриттів і вражень.

Світлана Внукова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора