Король у пурпуровому вбранні: вирощуємо гранат

Київський гранат! Чом би й ні?

Сортовим розмаїттям гранатів і величезною кількістю гранатових плантацій славиться Туреччина. Але сьогодні зовсім не обов'язково вирушати в таку далеку подорож, щоб побачити цвітіння або плодоношення граната.

Приїхавши в село Рожни, під Києвом, ви можете помилуватися цими чудовими плодами та продегустувати їх. 

У 2000 р. мені вдалося вивести сорт граната Київський великоплідний раннього терміну дозрівання (вересень-жовтень).

У 2012 р. на мій гранат чекало справжнє випробування: -33 °С впродовж 7 днів. І він вистояв! А в 2017 р. мороз -5 °С вдарив вночі 20 травня. Постраждало багато плодових дерев відкритого ґрунту. Не витримали навіть дуби. Мій гранат вижив!

Знаючи про можливості таких природних катаклізмів, я висадив 10 саджанців граната прямо в ґрунт в просту тепличку без обігріву.

Гранат прокидається на початку квітня і починає випускати молоді пагони. В цей час починаю щотижневі підживлення свіжим гноєм або перегноєм (3 л на 10 л води), додаючи в розчин 2 ст. ложки нітроамофоски.

Цвіте гранат в травні-серпні. Плоди, що зав'язалися в травні-червні, повністю дозрівають у вересні. Підживлення в цей час припиняю.

Уже в жовтні гранат скидає листя, а плоди я залишаю на гілках до морозів.

Найкращі за якістю плоди отримую в спекотне літо з теплою і тривалої осінню.

Поливи припиняю, тоді гранати стають солодшими і не поступаються за якістю південним плодам.

На зиму в пристовбурні кола кожного деревця насипаю піввідра перегною, змішаного з 2 л золи, а взимку присипаю зверху великою кількістю снігу.

Плоди граната Київський великоплідний досягають маси 500-700 г і зберігаються до Нового року.

Це цінне субтропічне плодове дерево можна успішно вирощувати в помірно холодному кліматі більш північних районів, але, звичайно ж, в приміщеннях і холодних оранжереях як горшково-діжкову культуру.

Як розмножити гранат?

Найкраще розмножувати гранат живцями або кореневими відводками.

• Для цього в січні-лютому з доспілих пагонів плодоносних рослин нарізаю здерев'янілі живці завдовжки 10-15 см і висаджую в кімнатну тепличку.
• Субстрат – крупнозернистий промитий річковий пісок або торфопіщана суміш (1: 1).
• У посаджених живців на поверхні залишаю 1-3 бруньки.
• Вкорінені живці пересаджую в 7-9-сантиметрові горщики, заповнені сумішшю з дернової, перегнійної, листової землі і піску в рівних кількостях.

Коренева система граната поверхнева, добре розгалужена, широко поширюється в сторони. До ґрунтів він маловимогливий, порівняно посухостійкий, світлолюбний.

Формування куща

Рослину граната формую у вигляді куща з 4-5 основними гілками або невеликого деревця на низькому (15-20 см) штамбі.

До початку розпускання бруньок проводжу обрізку, в основному проріджую пагони, вирізаю всі слабкі, загущуючі пагони і гілочки, що ростуть усередину крони.

Для посилення розгалуження сильні минулорічні прирости вкорочую на 1/3, створюючи тим самим умови для росту бічних пагонів з квітками. Повністю видаляю скелетні гілки від 5-річного віку, замінюючи їх відповідною кількістю сильних прикореневих пагонів. У літній період систематично видаляю кореневу поросль, жирові пагони і ті, що ростуть усередину крони.

У період росту пагонів рослини рясно поливаю (через день), уникаючи при цьому перезволоження або пересушування земляної грудки. Приміщення регулярно провітрюю.

З кінця квітня і до вересня гранат можна виставляти на відкрите повітря (балкон, лоджія, тераса).

Масова поява безплідних квіток-дзвоників робить рослину дуже ошатною, декоративною, але виснажує її, знижує урожай плодів. Тому пустоцвіти рекомендую видаляти. 

Зимівля для граната

Гранат – листопадна рослина, але при температурі в кімнаті вище 15 °С листя опадає лише частково.

Період відносного спокою у граната короткий. У зимових умовах при температурі 9-10 °С повністю без листя він стоїть тільки в листопаді, а потім починає вегетувати. Тому взимку (до лютого) рослину найкраще тримати при температурі 3-5 ° С в підвалі або на неопалювальній веранді.

Можна, звичайно, розмістити його і на підвіконні північного вікна, яке відгороджують від решти кімнати плівкою, що дозволяє знизити температуру повітря в відгородженому просторі на кілька градусів. 

Полив в період зимового зберігання граната зменшую до одного разу на тиждень. Частину листя обриваю, кінчики молодих пагонів прищипую.

У кімнатних умовах рослини граната можуть пошкоджуватися попелицями, кліщем, червецем, несправжніми щитівками. Обприскую рослини дозволеними інсектицидами за інструкцією.

Плоди граната дозрівають одночасно пізньої осені або на початку зими. Поспішати з їх прибиранням не слід, чим довше вони висять на гілках (можуть висіти до весни), тим смачнішими стають, оскільки накопичують більше цукрів. Плоди, зняті з гілок і підсушені кілька днів в тіні, можуть зберігатися до весни. 

У Стародавньому Римі гранат називали Malum granatum, що в перекладі означає «зернисте яблуко». За структурою він є множиною зерен, об'єднаних однією щільною оболонкою. Гранат підносить нам урок, як об'єднати безліч в одне ціле, як повернути собі внутрішній спокій, цілісність, гармонію і відчуття єдності.

Анатолій Патій 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com