Під фіговим листком: особливості захисту інжиру від хвороб та шкідників

Інжірова вогнівка

Шкідник спеціалізований. Щорічно розвивається три покоління. Зимує в стадії метелика. В період появи молодого листя починає відкладання яєць. Гусениці відроджуються в першій половині травні і досягають в довжину близько 1 мм, мають бліде забарвлення. Дорослі гусениці набувають зеленувато-жовтого забарвлення з численними темними плямами. Харчуються вони тканинами листа, виїдаючи його спочатку з нижньої сторони, а потім з верхньої. В результаті крона дерева набуває білястого  забарвлення, рослина втрачає декоративність. 

Особливо сильно заселяють шкідники поодинокі дерева, що ростуть в приватних садах або біля доріг. Закінчивши живлення, гусениці переходять на неушкоджене листя і в ньому обертаються в лялечку, згинаючи краї листя і споруджуючи всередині нього кокон. Такі листи досить добре помітні на дереві або кущі. 

Найбільш значної шкоди завдають гусениці другого і третього поколінь, які пошкоджують не тільки листя, але і плоди, харчуючись їх м'якоттю. В результаті плоди загнивають, деформуються і обпадають.

Інжірова листоблішка

Спеціалізований шкідник. За період вегетації дає одне покоління. Зимує в стадії яйця. У квітні з яєць листоблішки відроджуються дрібні зеленувато-жовті личинки, які ховаються в складках і пазухах листових бруньок і листі. Таким чином вони захищені від впливу пестицидів. У першій-другій декадах травня личинки перетворюються в німф зеленого кольору з зачатками крил. Німфи сидять нерухомо, висмоктуючи сік, рясно виділяють рідкі екскременти, на яких розмножується сажистий гриб Capnodium sp. Знаходяться вони в основному уздовж центральної жилки з нижньої сторони листа.

При високій чисельності (близько 400 екземплярів на один лист) німфи покривають листя, пагони, а потім і плоди суцільним шаром, чим завдають великої шкоди рослинам: пагони стають слабкими, листя деформується, плодові бруньки не закладаються. Влітку листя і верхівки пагонів засихають. Листя опадає.

Інжировий лубоїд

Це один з найбільш серйозних шкідників інжиру. Шкідник спеціалізований, пошкоджує тільки інжир. Лубоїд в першу чергу заселяє частини дерева з ослабленою життєдіяльністю – морозобійні плями на корі, обламані і засохлі гілки, ракові виразки. 

Невелика спочатку колонія лубоїда обумовлює відмирання сусідніх з нею частин лубу, оскільки вони заселяються шкідником. Поступово розростаючись, колонія лубоїда охоплює часто весь стовбур, викликаючи його відмирання. Не надто пошкоджені дерева розвиваються слабо і майже не плодоносять. Швидкому розмноженню шкідника сприяють зимове підмерзання рослин і літня посуха.

Шкода від лубоїда ускладнюється ще тим, що він є активним переносником спор гриба Phomopsis cineresces Sace, що викликає захворювання стовбурів і гілок інжиру, відоме під назвою раку інжиру.

Зимує імаго під корою. Коли середньодобова температура повітря досягає 16-18 °С жуки залишають місце зимівлі і після короткочасного літа вгризаються під кору і влаштовують в лубі шлюбну камеру, де і відбувається спарювання. Початок літа жуків доводиться на кінець березня - середину квітня. У цей період на гілках інжиру добре видно численні дрібні білуваті плями, що представляють собою грудочки бурового борошна, що викидається жуками при будівництві камер. Личинки і жуки лубоїда, харчуючись лубом і деревиною, проробляють численні звивисті ходи, число яких залежить від кількості відкладених самками яєць. Пошкоджені і сусідні з ними ділянки кори відмирають.

Прихований спосіб життя лубоїда ускладнює застосування проти нього хімічних засобів захисту, тому основні заходи боротьби зводяться до видалення і знищення сухих і пошкоджених гілок, обмазці ран на деревах садовим варом.

Рак інжиру (Phomopsis cinerescens Trav.)

Обстеживши колекційні насадження інжиру, ми відзначили масове всихання стовбурів і гілок (до 70%) через ураження раком. З кожним роком це захворювання прогресує. Переносник захворювання – інжировий лубоїд, проти нього вже багато років не проводяться захисні заходи. Гриб, спори якого переносять лубоїди, частіше пошкоджує пагони, гілки та стовбури дерев, рідше – листя і супліддя. Хвороба розвивається з року в рік. В результаті уражені дерева погано ростуть і плодоносять.

На основі вивчення біологічних особливостей шкідників інжиру була розроблена система заходів для боротьби з ними.

• Наприклад, боротьбу з інжировою вогнівкою доцільно проводити в період харчування гусениць препаратами як контактної, так і кишкової дії. Проти зимуючого шкідника ефективні обробки емульсіями нафтових масел (препарати № 30 і 30С). Наступні обробки проводять в фенофази "до цвітіння" і "ріст плодів" з використанням фосфорорганічних препаратів.
• Щоб захистити дерева від інжирового лубоїда і раку, рекомендується проводити такі радикальні заходи: обрізка і спалювання сильно уражених частин дерева, які є розсадниками лубоїда; лікування ран, викликаних сонячними опіками, низькими температурами, механічними пошкодженнями; ретельне очищення застарілих ран на стовбурах і гілках від старої, засохлої, потрісканої кори.

Крім того, з метою створення здорових інжирових насаджень, необхідно проводити комплекс агротехнічних і профілактичних заходів, в тому числі своєчасні полив, збір і знищення обрізаних сухих гілок, хворих плодів. При сильному пошкодженні стовбурів іноді необхідно їх випилювати і замінювати на новий пагін.

Рекомендована система захисних заходів дозволить садівникам-любителям успішно вирощувати інжир, отримувати хороші врожаї смачних і корисних плодів.

Олена Шишкіна, Наталя Трикоз

© Журнал "Огородник"

ФОТО: puxabay.com