Помідори з "низького старту": агроприйоми для низькорослих сортів

Все просто

Вважається, що низькорослі сорти помідорів – ідеальний варіант для тих, хто тільки освоює ази городництва.

• Вони характеризуються дружним і швидким дозріванням плодів, і фітофтороз не встигає їх вразити.
• На кущах рідко формуються пасинки, тому їх не потрібно пасинкувати, що істотно спрощує догляд. 
• Низькорослі помідори не вимагають опори і підв'язки. 
• Плоди у них великі, смачні і, як правило, скоростиглі, завдяки чому вже в липні можна збирати урожай.

Ґрунтосуміш для розсади краще готувати самостійно з перегною, річкового піску і городнього ґрунту. Всі компоненти змішують в рівному співвідношенні і зволожують. Насіння висівають в кінці березня в окремі пластикові стаканчики. Вже через 7-10 днів з'являються перші сходи.

В цей час рослинам потрібно додаткове освітлення. Тому на підвіконні поруч з розсадою розміщюють звичайну настільну лампу. 

На початку травня, коли мине загроза весняних заморозків, розсаду висаджують на грядки за схемою 30х50 см.

Після посадки рослини поливають. Надалі поливають двічі на тиждень теплою відстояною водою, а в посушливу погоду і частіше. Помідори не люблять і дуже рясного поливу. При підвищеній вологості ґрунту у рослин можуть розвинутися різні захворювання. Якщо погода сонячна, спекотна, рослини притіняють. Один раз на два тижні проводять розпушування. Цей агрозахід дає можливість кореневій системі рослин насититися киснем, що позитивно позначається на рості.

Щоб рослини добре плодоносили, їм потрібні поживні підживлення. А ось які добрива використовувати – органічні або мінеральні, – кожен городник має вирішувати сам.

При правильному вирощуванні та дотриманні правил агротехніки помідори рідко хворіють і не бояться шкідників. Бажано своєчасно збирати стиглі плоди, інакше вони будуть гальмувати розвиток інших.

Також важливу роль відіграє ділянка, на якому ви вирощуєте культуру. Місце обробітку слід міняти кожні два-три роки. Кращі попередники для помідорів – огірки або баштанні культури.

Приземлені красені

Найпочесніший низькорослий мешканець наших грядок –  ранньостиглий сорт Монгольський карлик. Рослина компактна, висотою 25 см. Сильно розгалужене стебло припадає до землі і випускає короткі пасинки, на яких формуються нові плоди. Через це кущ ніби розростається в ширину, займаючи простір близько 1 м в діаметрі. Така особливість будови куща сприяє високій врожайності: з однієї рослини збираємо відро плодів. 

Помідори округлі, масою до 200 г, м'ясисті, ароматні, з класичним смаком. Якщо літо тепле, переважатиме солодкий смак, у прохолодне і похмуре – кислинка. Завдяки сильній розгалуженості і густоті листя, помідорки ховаються всередині куща, що дає їм можливість зберігати гарний зовнішній вигляд і смакові якості, вони не гниють і не розтріскуються.

Сорт стійкий до перепадів температури, відмінно підходить для регіонів з коротким і холодним літом, практично не вражається фітофторозом. Ті, хто вирощував Монгольський карлик, в захваті від нього.

Єдине зауваження: у рослин уповільнена початкова фаза розвитку. Для того щоб отримати ранній урожай, насіння слід висівати на 7-10 днів раніше, ніж насіння інших сортів.

М'ясисті помідори ідеальні в салатах. Надлишки можна переробити на сік, пасту, кетчуп. Плоди сорту Монгольський карлик підходять для зимових заготовок, в які помідори кладуть скибочками. Звичайно, їх можна додавати в супи, соуси, піцу, а також заморожувати і використовувати для цих страв взимку. 

Усіляких похвал заслуговує сорт Сибірячка Тося. Кущ компактний, не перевищує 45 см у висоту. Таку компактну рослину зручно вирощувати в теплицях. Плоди – скоростиглі "сливки", насичено червоного забарвлення, з щільною м'ясистою стінкою, соковиті і солодкі. Завдяки щільності шкірки помідори здатні тривалий час зберігати привабливий товарний вигляд. Серед достоїнств –  тривале плодоношення. Майже до перших заморозків кущі, які ростуть в плівкових укриттях, дають свіжі плоди. Сорт стійкий до грибних хвороб, в тому числі і до фітофторозу. Така особливість значно полегшує вирощування. 

Від попередніх сортів відрізняється Сибірячок. Рослина компактна, досягає 50-65 см у висоту. Листя злегка витягнуте, темно-зеленого забарвлення. Плоди дрібні, розташовані ґронами, їх маса не перевищує 50 г. Сорт стійкий до більшості хвороб культури. Плоди годяться для цільноплідного консервування, приготування свіжих салатів і закусок, а також соків, морсів і соусів.

Dwarf Pink Passion (Гном рожева пристрасть) – середньоранній високоврожайний сорт селекції США. Дозрівання плодів відбувається через 100-110 днів після проростання. Рослина детермінантна. У парниках і теплицях кущі досягають 1 м у висоту, при вирощуванні у відкритому ґрунті – до 50-60 см. Рослини мають штамбове товсте  стебло і потребують формування. Листя велике, зморшкувате, схоже на картопляне. На кущі утворюються кисті по 3-5 плодів у кожній. Плоди великі, масою 200-220 г, округлої серцеподібної форми і яскравого  рожево-червоного забарвлення, нагадують ягоди полуниці. М'якоть соковита і м'ясиста, з малою кількістю насіння, має насичений солодкий смак з легкою кислинкою і приємним ароматом. Плоди можна вживати у свіжому вигляді, використовувати для випічки і приготування других страв, маринувати і солити. Серед достоїнств сорту – привабливий товарний вигляд, стійкість до захворювань, хороша лежкість і транспортабельність. Правильний догляд і своєчасна підгодівля забезпечують врожайність до 7-8 кг з 1 м².

Antho Striped Dwarf (Смугастий гном Енто) – ранній, високоврожайний сорт селекції США. Кущ висотою до 0,5 м. Плоди округло-пласкі, масою 50-100 г. Темне листя, що не уражається хворобами, і яскраві червоно-сині плоди надають цьому сорту урочистість і декоративність. Помідори мають гармонійний смак: не дуже солодкі, але і не кислі, дуже смачні малосольні, ідеально підходять для приготування кетчупу. Сорт стійкий до захворювань і несприятливих природних факторів. 

Виростити низькорослі помідори під силу кожному городникові. Виконуючи нескладні правила агротехніки і правильно вибираючи відповідний сорт, можна зібрати ранній і дружний урожай смачних плодів. 

Відмінний рецепт

Помідори, фаршировані овочами

Помідори - 200 г, морква - 60 г, цибуля ріпчаста - 20 г, коріння біле - 20 г, олія рослинна - 25 г, зелень петрушки - 5 г, сіль за смаком.

У великих щільних помідорів зрізати основу, м'якоть вийняти і злегка віджати. Моркву, цибулю і біле коріння нарізати дрібними кубиками і тушкувати в рослинній олії; незадовго до готовності додати подрібнену зелень петрушки і сіль. Наповнені фаршем помідори скласти в змащений маслом сотейник, накрити видаленою м'якоттю і тушкувати в духовці 15-20 хв.

Томатний соус

Помідори - 500 г, морква - 70 г, цибуля - 80 г, вершкове масло - 60 г, борошно - 30 г, бульйон - 2 ст. ложки, лавровий лист, чебрець, сіль за смаком.

Великі помідори розрізати на чотири частини, проварити їх 5 хв без води, протерти через сито. Підготувати золотисту підливу з борошна і вершкового масла, розвести її томатним пюре, розбавити бульйоном, додати нарізану кубиками моркву, цибулю, чебрець, лавровий лист, перець, сіль, прокип'ятити на слабкому вогні 30 хв. Перед подачею додати вершкове масло. 

Олександр Зятіна 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора