Вітаміни для городини: як правильно "готувати" компост

Компостування – процес переробки органічних відходів під впливом ґрунтової мікрофлори.

У ґрунті одночасно, але з різною інтенсивністю відбуваються процеси мінералізації та гуміфікації.

Мінералізація – окислення органічної речовини до кінцевих продуктів розкладання – CO2, H2O і простих мінеральних солей. Гуміфікація – перетворення органічних залишків в специфічні гумусові речовини, в яких містяться необхідні рослинам поживні елементи.

Компостувати можна:

• різні городні бур'яни, залишки мульчі, скошену траву, зрізані квіти;
• опале листя, кору, хвою, тирсу, стружку;
• овочеві і фруктові відходи, лушпиння насіння, кавові і чайні залишки, яєчну шкаралупу;
• подрібнений папір і натуральні тканини;
• гній, послід дрібних тварин і ін.

Компостувати відходи найкраще в невеликих буртах або відкритих купах (не варто нагромаджувати більше 1 м у висоту і ширину), пошарово чергуючи органічні відходи і садовий ґрунт (10: 1). Ґрунт – це свого роду закваска.

Швидкість дозрівання компосту залежить від співвідношення карбону та азоту в органічних залишках, а також вологи і кисню. Для оптимального співвідношення води і повітря потрібна вологість субстрату 65-75% і температура 40-50 ° С. Для підтримки достатньої кількості кисню і правильного рівня вологості компостовану суміш необхідно періодично перемішувати і зволожувати.

Якщо відходи в основному складаються з соломи злакових або деревини, де багато вуглецю і мало азоту, необхідно додати азотні добрива (0,5 кг на 50-100 кг органіки).

Якщо органіки багато, в неї можна додати біопрепарати для прискорення процесів розкладання і поліпшення фітосанітарного стану субстрата.

Застосовувати мікробіологічні препарати доцільно лише у разі порушення технології або коли до субстрату не додають ґрунт. 

Завдання компостування – не допускати перегріву суміші і вигоряння поживних елементів, а також розвитку анаеробних гнильних процесів, в ході яких відбувається накопичення шкідливих для рослин речовин (спиртів, фенолів, аміаку, сірководню та ін.). Також не варто перестаратися з зволоженням, щоб не допустити створення анаеробних умов або вимивання поживних речовин.

Поява неприємного запаху від вмісту компостної купи свідчить про порушення процесу розкладання.

• Запах аміаку говорить про надлишок білків і азотовмісних речовин. Щоб виправити ситуацію, необхідно додати солому, стружку, торф, подрібнений папір, картон і т. п. 
• Сморід тухлих яєць – ознака нестачі кисню в компостній купі. В цьому випадку потрібно просто розпушити субстрат.

Щоб компост дозрів, знадобиться від трьох до шести місяців, в ході більш тривалого компостування вийде перегній.

Вміст компостної купи має набути темно-коричневого кольору, однорідної розсипчастої структури і специфічного землистого або кисломолочного запаху.

Можна приготувати компост і в умовах міської квартири, з подальшим зберіганням сировини на балконі. Для цього підійде компостер або пластикове відро з кришкою, всередині якого потрібно розмістити щільний поліетиленовий пакет. Цей вид компосту вимагає спеціальної обробки препаратами.

Правильно приготовлений компост допомагає ґрунту відновити життєві сили, покращує його структуру і підвищує родючість. 

Сергій Резник 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: атора, pixabay.com