Корінці зі знаком "плюс": вирощуємо столову моркву

Ботанічний опис

Морква посівна (Daucus carota L.) – дворічна перехрестнозапилювальна рослина родини селерових (зонтичних). У перший рік життя утворює розетку листя і коренеплід, на другий – квітконосне стебло, квітки і насіння. Листя на довгих черешках, багаторазово перисторозсічене, світло- і темно-зеленого забарвлення.

Коренеплоди моркви розрізняються по довжині, формі (конічна, циліндрична, веретеноподібна, еліптична, округла – у міні-сортів) і кольором (помаранчевий, жовтий, білий, фіолетовий, чорний, рожевий). Інтенсивність забарвлення залежить від вмісту пігментів – каротиноїдів і антоціанів. Маса у коренеплодів різна -– 20 до 400 г (рідко 800-1000 г). 

Стебло порожнисте, округле або ребристе, досягає 0,5-2 м у висоту. Суцвіття – несправжня парасолька, в якому налічується 10-60 дрібних білих квіток. Плід складається з двох вільно роздільних насінин. Насіння дрібне, ребристе, з гострими шипиками і щетинками, зберігає схожість 3-4 роки. Маса 1000 насінин 0,8-2,0 г.

Біологічні особливості

Морква – культура холодостійка. Насіння проростає при температурі 3-4 ° С, сходи переносять заморозки до –3...–4 ° С, дорослі рослини до 8 ° С, коренеплоди пошкоджуються вже при –1...–2 ° С і з часом загнивають.

Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 15-22 ° С.

При більш високій температурі і нестачі в ґрунті вологи коренеплоди грубіють і деформуються.

Морква любить пухкі супіщані, легкі суглинисті родючі ґрунти, погано росте на важких глинистих, перезволожених.

На початку розвитку, поки йде наростання листя, вона вимоглива до вологи, а в другій половині вегетації при надлишку вологи в ґрунті формуються нестандартні, з тріщинами, коренеплоди, при її нестачі – дрібні, неправильної форми, грубі, дерев'янисті.

Ця рослина довгого світлового дня (до 12 год). При нестачі світла ріст і накопичення поживних речовин в коренеплодах сповільнюються.

Вегетаційний період у скоростиглих сортів моркви становить 80-100, середньостиглих – 105-120, пізньостиглих – 125-150 днів.

Агротехніка і розмноження

Кращі попередники для моркви – капуста білокачанна і кольорова, рання картопля, буряк столовий, огірок, томат, зелень.

Ґрунт для неї готують восени. На дуже бідних ґрунтах під оранку (перекопування) вносять 3-4 кг/м² перегною або компосту. Якщо немає органічних добрив, вносять мінеральні – 1 ч. ложку нітроамофоски на 2 м довжини борозни або 5-7 г нітрофоски на 1 м довжини. На початку росту моркви особливо потрібні фосфорні добрива, тому, замість зазначених добрив, під час посіву вносять суперфосфат (30-50 г/м²).

Терміни посіву моркви залежать від призначення продукції.

• Для отримання ранньої пучкової продукції ранньостиглі сорти моркви сіють під зиму (жовтень-листопад) або навесні, починаючи з II декади квітня. 
• Для зимового зберігання висівають пізньостиглі сорти, починаючи з III декади квітня і до кінця травня.

Навесні ґрунт на грядці добре вирівнюють, перед посівом накочують (ущільнюють), намічають ряди і роблять борозенки:

для ранніх сортів на відстані 15-20 см, для середньо-і пізньостиглих – 20-25 см.

Сіють тільки у вологий ґрунт. Глибина загортання насіння 1,0-1,5 см. Після посіву ґрунт знову злегка ущільнюють і мульчують сухою землею (шар 0,5 см). При посіві з прикатуванням сходи з'являються на 8-10-й, а без нього – на 18-21-й день.

Сходи проріджують у фазі 1-го справжнього листка, залишаючи рослини на відстані 3-6 см одне від одного. При запізненні з проріджуванням формуються дрібні, деформовані коренеплоди. 

Подальший догляд полягає в своєчасному видаленні бур'янів, розпушуванні ґрунту і поливах. За період вегетації ґрунт розпушують 2-3 рази, а також після кожного дощу або поливу. У посушливу погоду рослини поливають, витрачаючи по 10-12 л води на 1 м² посівів.

Моркву ранніх сортів (підзимовий і ранньовесняний строки сівби) прибирають в червні-липні, пізніх – у жовтні-листопаді, до настання заморозків.

Хімічний склад і лікувальні властивості

У 100 г сирої моркви міститься до 7,5 мг бета-каротину (для прикладу: в 100 г помаранчевоплідних томатів – 3,7 мг, червоноплідних – 0,8-1,6 мг, абрикосах – 1,7 мг).

Морква багата також іншими хімічними речовинами, які благотворно впливають на організм: вітаміни D, H, E, K, PP, B₁, B₆, амінокислоти, крохмаль, мінеральні солі (калій, кальцій, фосфор, залізо, марганець, цинк). Крім того, в моркві містяться цукри, пектинові речовини, клітковина, лецитин, а також фітонциди.

Багатий набір необхідних для організму речовин при низькій калорійності (33 ккал на 100 г продукту) робить моркву цінним дієтичним і лікувальним продуктом.

До речі, морква увійшла в історію спочатку як лікарська, а вже потім як овочева рослина.

Лікарі Стародавнього Риму і Греції використовували коренеплоди, насіння і листя моркви для лікування легеневих захворювань, хвороб нирок, очей, геморою, а також при хворобливому сечовипусканні і затримці сечі. У XIV ст. лікарі застосовували моркву як проносний і противоглистний засіб, лікували нею недокрів'я, гнійні рани, опіки, плеврити, хвороби печінки і нирок.

З давніх-давен відомі жовчогінні, спазмолітичні та антисептичні властивості насіння дикої моркви.

Морква – основне джерело і постачальник бета-каротину, значення якого для організму важко переоцінити.

Це потужний антиоксидант, який гальмує процес старіння. Він запобігає атеросклерозу судин, а також удвічі скорочує ймовірність виникнення інсультів та інших порушень сердечно-судинної системи, підтримує імунну систему, підвищує опірність організму до інфекцій (особливо до захворювань дихальних шляхів). В даний час ці унікальні властивості визнані і науковою медициною.

Широко відомі цілющі властивості морквяного соку. Він оздоровлює шкіру, знімає похмільний синдром, зміцнює кістки, волосся, зуби і ясна, покращує зір. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com