Що можна отримати з насіння: селекція абрикоса в аматорських садах

Стійких до моніліозу (імунних) сортів абрикоса, на жаль, немає. Але є відносно стійкі.

Тому пошук і відбір (селекція) сіянців абрикоса, найбільш стійких до моніліозу, сьогодні є найважливішим завданням не тільки садівничої науки, а й зацікавлених садівників-аматорів.

Так, саме аматорам під силу відібрати більш стійкі до моніліозу форми з іншими цінними господарськими ознаками: великими та смачними плодами, у яких вільно відділяється кісточка, з солодким ядром, при цьому зимостійкими, з різними корисними якостями.

У дитинстві моє знайомство з садівництвом починалося саме з посіву і подальшого відбору кращих сіянців абрикоси.

Кращі сорти абрикоса для вирощування в нашій місцевості (Київ та Київська область) – виведені в Інституті садівництва НААН. Це Київський красень, Ветеран Севастополя, Любава, Особливий Денисюка і інші, виведені Олексієм Леонтійовичем Денисюком, моїм далеким попередником. У 50-60-ті роки минулого століття Олексій Леонтійович працював у відділі садівництва Центральної агробіостанції (нині НЕНЦ).

Пізніше, займаючись науковою діяльністю в Інституті садівництва, він отримав вищезгадані сорти в результаті відбору місцевих форм жерделі і використання їх в подальшій селекції як донорів стійкості. Хоча ці сорти і уражаються моніліозом, проте вони у нас найбільш продуктивні і стійкі. 

У нас росте достатньо диких абрикос (морелі, жерделі). Їхні плоди, як правило, дрібні (маса 12-18 г), часто з невідокремлюваною кісточкою. Смакові якості плодів можуть бути самими різними: від соковитих і солодких до кисло-гірких. Зустрічаються серед них і досить урожайні, великоплідні форми зі смачними плодами.

Ось з них і потрібно відбирати насіння, оскільки вони цінні своєю стійкістю до несприятливих умов росту. Це піонери просування на північ. 

Справа в тому, що абрикос при насіннєвому розмноженні непогано передає наступним поколінням цінні господарські ознаки: хороший смак плодів, великоплодність, врожайність. Крім того, за рахунок насіннєвого розмноження в даній місцевості, підвищується стійкість рослин до умов росту.

Важливо, що перспективність і цінність сіянця можна визначити вже в перший рік росту.

• Якщо пагони поточного року товсті, темно-коричневі, з короткими міжвузлями, бруньки великі, «сидять» на великих виростах пагона ( «подушках»), листя велике округле, голки на пагонах відсутні, це свідчить про те, що даний сіянець в майбутньому продемонструє цікаві для садовода якості.
• Якщо ж у сіянця пагони зеленого кольору, з шипами, листя дрібне і загострене, то його сміливо можна вибраковувати, плоди у нього будуть дрібними, кислими, врожайність низькою.

Такі спарені ознаки вчені називають кореляцією. Кореляція характерна і для багатьох інших плодових культур.

Так що в період плодоношення абрикоса можна зібрати насіння вподобаного сорту, підсушити і зберігати в мішечку або провітрюваному контейнері, а в кінці жовтня висіяти в шкілки. Навесні наступного року насіння проросте, восени виберете найкращі сіянці і перенесете їх на постійне місце в сад. Через пару років деревця з насіння зацвітуть і почнуть плодоносити.

Настане черга наступного відбору, – за смаковими якостями. Сподобається смак плодів – сіянець залишите, не сподобається – вибракуете (або прищепите тим, який сподобався).

Процес відбору можна прискорити. Для цього в перший рік живці з перспективних сіянців (або з усіх), окулірують в крону дорослого абрикоса або аличі. У наступному році окулянти проростають, пагони, що розвиваються, закладають квіткові бруньки. 

Уже через рік після щеплення можна оцінити достоїнства плодів.

Таким чином в своєму саду я отримав гібридну форму абрикоса, названу Гандзя, що відрізняється морозо-, зимо- і хворобостійкістю.

Навіть в неврожайні для абрикоса роки (2012, 2014 2017, 2019) ця форма була з хорошим навантаженням плодів і відносно стійка до моніліозу. Плоди середніх розмірів (маса 35-40 г, окремі – до 50 г), округлої форми, жовтого кольору, з яскравим рум'янцем на половині плода, з солодкою м'якоттю та смачним ядром. Урожай Гандзі дозріває неодночасно (20-28 липня), що для присадибної ділянки – перевага. Не обійшлося і без недоліків: в дощову погоду плоди розтріскуються біля плодоніжки. 

Селекційна робота надзвичайно цікава і захоплююча. Спробуйте, можливо, саме вам вдасться виростити абрикос, стійкий до моніліозу. 

Петро Мазур 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора