У пурпуровій мантії: червонолисті сорти фундука

І дикоросла, і окультурена ліщина відносяться до одного і того ж виду – ліщини авелланскої.

Ліщина авелланська (Corylus avellana), або лісова ліщина широко поширена в лісах Європи, її плоди з давніх-давен входять в меню людини.

З розвитком садівництва ліщину окультурили. Це сталося в Малій Азії, на території сучасної Туреччини, яка досі залишається найбільшим світовим виробником горіхів ліщини. Культурна ліщина отримала азіатську назву – фундук.

Пурпуроволисті форми ліщини застосовують в селекції фундука.

Ще в 30-х роках минулого століття російський селекціонер Олександр Сергійович Яблоков створив численний гібридний фонд фундука, схрещуючи його великоплідні сорти з відібраними формами пурпуроволистої ліщини. У 1960-х роках Раїса Федорівна Кудашева продовжила селекційної роботи з фундуком та використовувала при цьому гібриди Яблокова. Деякі з них в результаті «доросли» до сортів. 

Зверніть увагу:

Крім фундука, є також пурпуроволисті барбариси, буки, клени, сакури, яблуні – вони високо цінуються в декоративному садівництві.

У 90-і роки 20 століття пурпуроволисті сорти були зареєстровані, а потім включені до Державного реєстру селекційних досягнень Росії. Ці сорти зимостійкі, великоплідні і врожайні, з горіхами високої якості. 

Академік Яблоков (відомий також як Пам'яті Яблокова). Автор сорту Р. Ф. Кудашева. У його родоводу, крім пурпуроволистих форм ліщини, є знамениті сорти фундука Барселона і Трапезунд. Від них він успадкував таку властивість, як великоплодность. Горіхи сорту жолудеподібні, витягнуті, довжина 25-30 мм, ширина 16-24 мм, маса 2,5 г (окремі плоди до 3,4 г). Вихід ядра 48-56%. 

Пурпурний. Отриманий в тій же комбінації схрещування, що і Академік Яблоков. Автори сорту А. С. Яблоков, С. Г. Ванічева, М. В. Колесникова, Н. С. Дмитрієва. Горіхи подовжені, маса 1,3 г. Вихід ядра 45%. 

Цукровий. Отриманий в тій же комбінації схрещування, що і Академік Яблоков. Автор Р. Ф. Кудашева. Горіхи округлі, довжина 17 мм, ширина 18 мм, маса 1,6-1,8 г. Вихід ядра 48%. 

Івантеевский Червоний. Автор Р. Ф. Кудашева. Походить від схрещування форм Ф 705 × Ф 129. Горіхи овальні, витягнуті, довжина 23-27 мм, ширина 17-23 мм, маса 1,9-2,3 г. Вихід ядра 46%.

Московський Рубін. Автор Р. Ф. Кудашева. Походить від запилення західноєвропейського сорту фундука сумішшю пилку пурпуроволистих форм селекції А. С. Яблокова. Горіхи витягнутої форми, злегка розширюються до верхівки, довжина 26-29 мм, ширина 18-24 мм, маса 3,0-3,5 г (окремі плоди до 3,9 г). Вихід ядра 48-52%.

Кудрайф. Автор Р. Ф. Кудашева. Сіянець Московського Рубіна. Горіхи витягнутої форми, із загостреною верхівкою, маса 2,0-2,3 г. Вихід ядра 52%.

В результаті роботи Р. Ф. Кудашевої також з'явилися і набули широкого поширення сорту Пушкінський Червоний, Катерина, Маша.

В кінці минулого століття схрещуванням великоплідних сортів фундука та ліщини з пурпуровим листям займалися і польські селекціонери. Поляки вивели сорти Варшавський Червоний і Сирена (автор Станіслав Забежаньскій).

В Україні (в Національному університеті біоресурсів і природокористування України) в потомстві сорту Академік Яблоков відібраний сорт Академік Мельничук.

Горіхи округло-конічні, довжина 23-25 ​​мм, ширина 18-19 мм, маса 2,5-2,6 г (окремі до 3,1 г). Вихід ядра 47-49%.

Всі зазначені сорти придатні для вирощування в Україні. Вони мають ряд цінних господарських ознак і при цьому дуже декоративні. 

Зараз багато фермерів і сільськогосподарські компанії зайнялися вирощуванням волоського горіха і фундука, щорічно збільшуються площі промислових насаджень цих культур.

Однак очікуваний економічний ефект може дати тільки вирощування високоврожайних сортів з плодами найвищої якості.

Раніше в Україні були створені перші вітчизняні сорти фундука, які після державного випробування буили районовані Вінницькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровогорадской, Одеській, Харківській, Хмельницькій та Чернівецькій областях.

З недавнього часу в Державний реєстр сортів рослин України занесено також групу сортів іноземної селекції, які, на жаль, поки не пройшли повноцінного порівняльного випробування. До того ж серед них немає жодного пурпуроволистого сорту.

Давати рекомендації щодо вирощування того чи іншого сорту фундука в певних ґрунтово-кліматичних умовах можна тільки після порівняльного випробування, щоб виділити сорти з найкращими господарсько-цінними ознаками.

Володимир Меженський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора