Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Врожай без втрат: заходи боротьби з хворобами груші

02 вересня 2022
653
Врожай без втрат: заходи боротьби з хворобами груші

Здоров'я та довголіття плодових культур, їхня стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища та стресів різного характеру мають важливе значення для розкриття потенціалу врожайності кожного сорту.

Щорічно отримувати високий урожай можна за дотримання комплексу заходів щодо догляду за плодовими насадженнями. І чільне місце у ньому займає захист рослин від хвороб. 

Хвороби груші

Парша груші. Це одна з найбільш поширених та шкідливих грибних хвороб. Перші ознаки ураження паршою листя відзначають через два-три тижні після повного розпускання бруньок. Ступінь зараження листя і плодів сумкоспорами (первинна інфекція збудника, утворюється на торішньому опалому листі) або конідіями (вторинна інфекція, утворюється на молодому листі) залежить від наявності краплинної вологи.

Чим більше дощів у період вегетації, тим сильніше уражені  листя та плоди.

Впродовж літа гриб може давати до 10 поколінь спороношення. Ураження листя паршею проявляється у вигляді оливкових оксамитових плям, що складаються з конідій, які викликають зараження здорових органів. При зараженні навесні та в першу половину літа плями великі, вони зливаються і охоплюють весь листок або плід. Біля груші плями розташовані лише на нижній стороні листа. Крім листя, уражається також кора. Вона покривається пухироподібними здуттями, які пізніше розтріскуються через натиск дозрілих конідій, через що на корі утворюються ранки.

Затяжна дощова та прохолодна погода під час цвітіння призводить до ураження черешків листя, квітконіжок та квіток. Джерело інфекції на груші навесні – опале уражене листя і кора.

Септоріоз (біла плямистість). Зовнішні ознаки захворювання виявляються наприкінці травня чи початку червня. На листі утворюється безліч білуватих і сірих округлих плям з чорним обідком. Плоди уражаються дуже рідко. Ці плями –  сформоване грибом конідіальне спороношення. Біла плямистість впливає на зменшення площі здорового листя, яке згодом обсипається, що негативно позначається на розвитку пагонів. Крім того, послаблюється зимостійкість, зменшується кількість плодових бруньок майбутнього врожаю, знижується врожайність поточного року. 

Кореневий рак, або зобоватість коренів. Він поширений у всьому світі і вражає 643 види вищих рослин із 93 родин. На коренях та кореневій шийці саджанців плодових дерев утворюються нарости, різні за формою та величиною (10-12 см у діаметрі). Страждає також приріст, який чорніє та засихає.

Ракові нарости перешкоджають сокоруху, що створює дефіцит живлення для всіх органів рослини. Вони можуть бути розташовані на основному і бічних коренях, але частіше зустрічаються на кореневій шийці.

Хворі саджанці гірше адаптуються до ґрунтових та кліматичних умов, гірше приживаються та часто гинуть. Зараження рослин провокують механічні пошкодження коренів при пересадці, а також шкідники, що мешкають у ґрунті. 

Основні переносники інфекції: 

  • згнилі в ґрунті або зруйновані комахами нарости;
  • ніж, що використовується одночасно для обрізання коренів здорових та хворих рослин;
  • посадковий матеріал – живці підщеп і прищеп, заготовлені з хворих кущів маточника.
  • бактерії переносять шкідники, що живуть у грунті, – личинки хрущів, дротяники, несправжні дротяники.

Груша дуже чутлива до кореневого раку. Найбільш стійкий сорт – Лимонка.

Фітофтороз, або гниль кореневої шийки. Поширений по всій території України. Крім насіннєвих порід (яблуня, груша), збудник хвороби вражає кісточкові культури, а також суницю.

Інфекція зберігається у ґрунті у вигляді товстостінних ооспор, стійких до несприятливих умов середовища. При проростанні ооспор утворюються зооспори, що заражають базальну частину рослини, коріння, кореневу шийку. У дерево вони проникають в основу стовбура, переважно через ранки, нанесені механічно або шкідниками.

Ураження вище місця щеплення називають гниллю кореневої шийки, нижче – кореневою гниллю.

Уражена кора набуває синьо-фіолетового забарвлення, розтріскується, внутрішні тканини буріють і відвалюються. Якщо ураження охоплює кореневу шийку кільцем, дерево гине. Страждає як підземна частина рослини, а й надземна. Листя наприкінці літа жовтіє, пізніше стає коричневим. Наступного року дерево зазвичай гине.

Фітофтороз вражає як молоді (2-3 роки), так і дорослі дерева (десятирічні та старші).

Оптимальні умови для розвитку хвороби створюються при підвищеній температурі та вологості. На важких, погано дренованих, надмірно вологих ґрунтах хвороба розвивається сильніше. 

Іржа. В Україні поширена здебільшого у південно-західних регіонах, рідше – у північно-західних. Крім груші, патоген вражає яблуню, ці культури його проміжні господарі. Основний цикл розвитку гриба відбувається на ялівцю.

У сучасних умовах прояв іржі спостерігається рідко та носить локальний характер. На заражених деревах ялівцю південного, який є джерелом інфекції для груші, хвороба набуває хронічного характеру, і вони стають постійним резерватом інфекції. Спори розвиваються на хвої, шишках, пагонах та скелетних гілках ялівцю, де гриб формує грибницю. На уражених ділянках стовбура утворюються потовщення, що надалі перетворюються на здуття, напливи та рани. Навесні на уражених ділянках стовбура та гілок ялівцю з'являються конічні вирости коричневого кольору – телейтоспори. Вони продукують базидіоспори жовтуватого кольору, їх розвитку сприяє волога весняна погода. Після дощу підсохлі базидії відокремлюються і розносяться вітром на 40-50 км від «батьківської» рослини. 

Зараження груші базидіоспорами відбувається навесні, у другій половині квітня. Крім листя, хвороба вражає черешки, а в роки епіфітотійного розвитку – пагони та плоди. Перші ознаки хвороби стають добре помітними у липні. На верхній стороні листа утворюються плями неправильної форми, діаметром 1-1,5 см, бордового кольору з дрібними чорними крапками. З нижньої сторони листка на уражених ділянках утворюються конусо- або соскоподібні вирости. Сильний розвиток хвороби призводить до обсипання листя груші. Безлисті рослини слабшають, плоди втрачають величину та масу. На уражених пагонах і плодах з'являються зеленувато-жовті плями, що пізніше набувають малинового кольору. Хвороба пригнічує ріст пагонів, вони стають товстими та короткими. Сильно уражені пагони припиняють ріст і засихають. Пагони, уражені не дуже сильно, ростуть, але через 2-3 роки на уражених ділянках кора і деревина розтріскуються.

Бактеріальний рак або бактеріальний некроз кори. У аматорських садах бактеріоз, який дуже часто зустрічається на груші, з'являється в основному через безсистемний і безграмотний захист дерев від хвороб, особливо з використанням фунгіцидів мідьвмісної групи. 

Навесні захворювання проявляється у двох різних формах. При першій формі відмирають бруньки та ділянки кори біля них, квітки в'януть, листя та молоді пагони чорніють та засихають. При другій формі на листі з'являються чорні плями спочатку з країв, пізніше охоплюють всю пластинку. Чорніють також квіти, черешки, гілки та плоди. Пагони буріють і засихають, на їхньому поперечному зрізі видно потемнілі судини.

На деревах хвороба часто проявляється у вигляді лінійного некрозу кори. На корі штамбів і скелетних гілках у місцях проникнення бактерій з'являються плями. Уражені ділянки стають опуклими, утворюють наплив на здорову тканину. Згодом бактеріоз охоплює великі ділянки кори як поздовжні смуги. Уражена кора тріскається і відокремлюється від здорової тканини. Кільцеві тріщини з'являються також усередині плями.

Особливо чутливі до хвороб дерева 4-6-річного віку.

У природі зараження груші бактеріозом відбувається через бруньки та механічні пошкодження кори.

У культурному садівництві основне джерело хвороби – заражений підщепний та прищепний матеріал. Сонячні опіки, морозобійні тріщини, а також ушкодження кори градом, зайцями, мишоподібними гризунами, стовбуровими шкідниками та нанесені при обробці ґрунту провокують утворення тріщин та ран, через які збудник захворювання проникає у тканини рослини. 

Для боротьби з хворобами застосовують комплекс захисних заходів, до яких входять агротехнічний, механічний, імунологічний, хімічний методи. 

Імунологічний метод захисту 

Він полягає у підборі сортів, стійких до збудників основних хвороб груші.

  • Відносно стійкі до парші сорти Стрийська, Професор, Любочко, Вижниця, Золотоворітська, Бере Київська, Яблунівська, Кюре, Бергамот Млієвський, Голосіївська, Платонівська
  • Плодовою гниллю слабко уражаються сорти Кюре, Аврора, Конференція, Роксолана, Сен-Жермен, Християнка.
  • Високий рівень ураження іржею відзначений на сортах Бере Боск, Бере Арданпон, Кюре, Диканька зимова, Улюблениця Клаппа, середній – Бере Лігеля, Бере Гарді, Бере Жиффар, Вільямс, Іллінка, Скороспілка з Треву. Відносну стійкість виявляють сорти Наназірі, Суніані, Цукрова, Гулабі, Гордзала та Саїло
  • Стійкі (не вражаються зовсім) до бактеріального опіку сорти Киргизька зимова, Ювілейний дар, Трембіта та Шарль Коньє, високостійкі – Яблунівська, Буковинка, Сторожинецька, Хотинчанка, Боскопська красуня

Хімічний метод 

Проти хвороб застосовують фунгіциди. Доведено, що використання інсектицидів і фунгіцидів у системі захисних заходів дає змогу знизити втрати врожаю щонайменше на 30%. В окремі роки на плодових культурах цей показник перевищує 70%. 

При посадці груш бажано віддавати перевагу сортам, стійким до парші та інших хвороб. Проти хвороб проводять обприскування рослин 3%-ною бордоською рідиною у фенофазу «зелений конус». На сприйнятливих до парші сортах дерева перед цвітінням обприскують одним із замінників бордоської рідини – чемпіоном, купроксатом, блу бордо.

Після цвітіння проти парші, моніліозу, септоріозу та інших збудників хвороб грушові дерева обробляють системними фунгіцидами скор, стробі, хорус, магнікур стар (стара назва флінт). 

  • Важливо обприскувати своєчасно з інтервалом між обприскуваннями в 10-14 днів.
  • Кількість обробок залежить від погодних умов та сприйнятливості сорту.
  • Щоб запобігти розвитку у фітопатогенів стійкості до препаратів, не можна застосовувати кілька разів поспіль один і той же препарат, його чергують з іншими, аналогічної дії.

Щоб виключити попадання інфекції іржі на грушу, необхідно видалити кущі ялівцю, що виростають поблизу саду, або своєчасно вирізати і спалювати хворі гілки. Для оздоровлення груші в насадженнях до розпускання бруньок сильно уражені пагони та скелетні гілки обрізають, відступивши 5-10 см від місця ураження. Рани та зрізи зачищають до здорової деревини, дезінфікують їх 5%-ним розчином мідного купоросу та замазують садовим варом. Для покращення та прискорення загоювання ран перед замазуванням садовим варом їх обробляють гетероауксіном (0,5 г на 10 л води).

Для лікування дерев груші, хворих на іржу, проводять обприскування мідь- та сірковмісними фунгіцидами або препаратами з групи дитіокарбаматів. Першу обробку роблять до попадання базидіоспор на листя – перед цвітінням, використовуючи 1%-ну бордоську рідину або її замінники (купроксат, медян екстра, чемпіон, блу бордо), або фунгіциди, що містять сірку (наприклад, кумулюс ДФ, тіовіт джет). Одразу після цвітіння, в період масового розсіювання спор, дерева обприскують повторно одним із зазначених вище фунгіцидів. Через 2 тижні проводять третю обробку.

Після проведення хімічних обробок проти парші немає потреби додатково обприскувати дерева проти іржі.

Зупинити розвиток фітофторозної гнилі дуже важко. Основні заходи боротьби – профілактичні, які включають закладку нових садів на незаражених, добре дренованих площах.

Для посадки використовують лише здоровий посадковий матеріал. Хворі дерева викопують, захоплюючи кореневу систему, і спалюють. Хімічні заходи захисту не розроблені. У плодоносних зрошуваних садах намагаються уникати оранки, що сприяє засипанню кореневої шийки дерева та її пораненню знаряддям обробки ґрунту.

У низинах, де при весняному таненні снігу відбувається замулювання основ штамбів, ранньою весною їх розгортають; при обприскуванні дерев до розпускання бруньок 1%-ним ДНОКом обробляють цим препаратом також основи штамбів. При підзимовій побілці штамбів 20%-ним розчином вапна до складу додають 4-5% мідного купоросу. Весною побілку повторюють. На хворих деревах уражені ділянки зачищають до здорової деревини, дезінфікують їх 1%-ним розчином мідного купоросу (100 г мідного купоросу на 10 л води) або іншим антисептиком і замазують пошкоджене місце садовим варом. При закладці саду коріння саджанців замочують в 1%-ному розчині бордоської рідини. Не залишають під деревами та в кроні гнилих плодів. Уникають надмірного поливу та закладки школки сіянців та першого поля розплідника на важких ґрунтах. Ведуть боротьбу із чорною златкою. Підбирають підщепи, що забезпечують біологічну сумісність із прищепою. 

Для захисту груші від бактеріального кореневого раку першорядне значення має рН ґрунтового розчину. Розвитку збудника сприяє нейтральна або слаболужна реакція. На кислих ґрунтах бактерії не заражають рослини. У зонах з лужною реакцією ґрунту вносять гіпс чи фізіологічно кислі добрива – фосфорні або калійні, уникають внесення лише азотних добрив. З органічних найбільше підходить перегній. Оздоровлюють ділянку від кореневого раку люпин, гірчиця, люцерна – їх висівають і потім заорюють у ґрунт.

При купівлі саджанців звертають увагу на наявність ракових наростів на коренях. Саджанці з наростами на кореневій шийці та головному корінні спалюють. Невеликі пухлини на бічних коренях зрізають і знищують, а кореневу систему дезінфікують 1%-ною бордоською рідиною. 

Ігор Шевчук 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте