Ваш помічник кожен день
Підпишіться

Вишня-крихітка: обрізка та формування слаборослих сортів

12 серпня 2022
1756
Вишня-крихітка: обрізка та формування слаборослих сортів

Говорячи про типовий український будинок, ми завжди згадуємо «садок вишневий біля хати». Ось тільки сьогодні таку ідилію можна зустріти дедалі рідше, особливо на невеликих ділянках біля нових будинків.

Вся справа в тому, що класичні сорти дерев вишні займають дуже багато місця на ділянці, та й урожаї дають такі, що одній сім'ї з ними не впоратися.  Альтернативою в цьому випадку можуть стати слаборослі сорти вишні. Ми вже писали про них, а також про щеплення вишні на слаборослі клонові підщепи.

Тепер поговоримо про такі важливі операції, як обрізка та формування слаборослих вишневих дерев.  

Вишня дуже невибаглива до умов вирощування, відрізняється високою зимостійкістю та величезною різноманітністю сортів. Практично на кожній сільській садибі можна зустріти дерева таких старих сортів вишні, як Гріот Підбельський, Гріот Український, Володимирська та різні види шпанок.

Більшість їх сильнорослі (площа живлення становить 20-25 м2) і самобезплідні (не запилюються власним пилком). Через великі розміри дерева посадки можуть обмежуватися одним або двома екземплярами. Тому на врожай часом можна сподіватися лише у тому випадку, якщо вишні-запилювачі є у сусідів.

У дачників з невеликими земельними ділянками останніми роками особливою популярністю користуються слаборослі сорти вишні.

Дерева висотою до 2,5 м і площею живлення 5-6 м2 можна розмістити в будь-якому саду, місце знайдеться навіть для декількох сортів. Отже, гарантовано перехресне запилення та отримання стабільно високого врожаю – близько 20-25 кг з дерева. До того ж, прибирати його можна без використання драбини.

Урожайність високопродуктивних сортів (Зустріч, Очікування, Візаві, Гномик, Тургенівка, Молодіжна, Елегантна, Нічка, Ксенія) за відповідного агротехнічного догляду за садом може досягати 30-40 кг з дерева.

Невеликі габарити дерев дозволяють вирощувати навіть на маленькій ділянці не 1-2, а 4-5 різних сортів.

Оскільки вишня – перехреснозапильна рослина, наявність декількох сортів забезпечує взаємне запилення і краще зав'язування плодів. А такі сорти, як Любська, Норд Стар, Лотівка, Молодіжна, Фаворит, здатні формувати зав'язь і плоди, запилюючись власним пилком (самоплідні). Крім того, вони хороші запилювачі для інших сортів вишні, головне, щоб у них збігалися терміни цвітіння та вступу до пори плодоношення.

Бажано також підбирати сорти різних термінів дозрівання, щоб продовжити сезон надходження свіжих вишень з ІІ декади червня до ІІ декади серпня.

Традиційно для посадки використовують однорічні кроновані саджанці, вирощені на підщепі антипка. Вона сумісна з більшістю сортів вишні, що забезпечує продуктивне життя дерев понад 20 років.

Однак на важких перезволожених ґрунтах дерева вишні на цій підщепі можуть бути недовговічними.

В останні роки широкої популярності набувають слаборослі вегетативно розмножувані підщепи  ЛЦ-52, ВСЛ-2, Рубін, ПН, П-3, П-7 як найбільш зимостійкі та адаптовані до несприятливих ґрунтово-кліматичних умов. Використання цих підщеп особливо актуально для цінних сильнорослих вітчизняних сортів вишні (Чудо-вишня, Альфа, Іграшка), оскільки дерева на них раніше вступають у плодоношення і відрізняються щедрою врожайністю. Щільність посадки таких дерев вишні можна збільшити у 2-3 рази.

Як правило, саджанці на таких підщепах мають більш розвинену кореневу систему, ніж на антипці, і краще приживаються. 

  • Висаджувати їх треба з початком весняно-польових робіт, до розпускання бруньок (III декада березня – І декада квітня). У пізніші терміни (II—III декада травня) приживання погіршується, і деревця можуть загинути. 
  • При посадці не можна травмувати кору та кореневу систему саджанців, оскільки відновлювальна здатність у вишні слабка, крім того, пошкоджена рослина частіше уражається хворобами.
  • Особливу увагу слід приділяти своєчасному проведенню заходів щодо захисту рослин від шкідників та хвороб, а також лікуванню ран при механічних ушкодженнях штамбу та скелетних гілок.

Для формування у слаборослих дерев вишні компактних малогабаритних крон використовують спеціальні прийоми формування та обрізки дерев. 

Традиційно округла крона зі зниженою зоною плодоношення – основне формування дерев вишні.

На штамбі висотою 40-50 см у нижньому ярусі закладають 4-5 основних скелетних гілок, рівномірно розташованих у різні боки, з широкими кутами відходження від ствола. У другому ярусі залишають три, а третьому – дві гілки. Відстань між ярусами становить відповідно 60 і 50 см. Наприкінці травня – на початку червня видаляють гілки-конкуренти провідника і пагони, спрямовані всередину крони, коли вони досягають 10-15 см завдовжки. У період плодоношення не можна вкорочувати пагони продовження, якщо вони не перевищують 60-70 см, але систематично потрібно проріджувати крону, не допускаючи загущення та сильного подовження плодових гілочок.

У пору плодоношення дерев в основному проріджують крону. Насамперед видаляють сухі, зламані та слаборозвинені гілочки. Гілки, що звисають і переплітаються, вкорочують на найближчі від основи бічні розгалуження. Верхню частину крони проріджують сильніше ніж нижню, обмежуючи ріст дерев у висоту і різні сторони. 

У країнах Західної Європи для механізованого збору врожаю розроблено вісеподібну форму крони. Її можна практикувати і в присадибному саду, висаджуючи дерева в ряд на відстані 2-2,5 м. Основу такого виду крони складає чітко виражений провідник (вісь), на якому розміщені напівскелетні і обростаючі гілочки. Післяпосадкова обрізка полягає в закладанні штамба на висоті 70-80 см і сильному укорочуванні всіх бічних гілочок до сучка з 2-3 бруньками. Центральний провідник у вісі не вкорочують. Після такої обрізки він швидко стає лідером, утворюючи головну вісь у кроні дерева. На початку травня із залишених на сучках бруньок виростають нові пагони, вони значно слабші, ніж провідник. На цих пагонах формується переважна більшість врожаю. У верхній частині провідника видаляють 2-3 конкуруючі пагони. На другий рік після посадки дерева вишні вступають у плодоношення, тому обрізка зводиться до мінімуму. У травні-червні видаляють зайві пагони, що утворилися в зоні штамбу і верхньої частини крони, залишаючи найсильніший пагін продовження центрального провідника. 

У сортів кущового типу (Лотівка, Молодіжна, Зустріч) провідник може втрачати своє значення, нахиляючись під вагою врожаю. У такому випадку проводять виломку квіток на верхівці провідника або сильно вкорочують його в місці нахилу для стимулювання росту вертикальних сильних пагонів.

На третій рік після посадки обрізка обмежується видаленням пагонів, що конкурують із провідником. За цей період дерева освоюють відведену їм площу живлення, при цьому у висоту вони можуть досягати вже 2 м.

На четвертий рік після посадки, а саме у серпні, проводять відновлювальну обрізку дерев. При цьому видаляють 3-4 найбільш сильні гілки, залишаючи сучки довжиною до 20 см з добре розвиненими бруньками, з яких утворюватимуться нові пагони заміщення. Крім того, слід прорідити гілки, що переплітаються і сильно загущають крону.

Таких принципів обрізки дотримуються й у наступні роки.

Таким чином, щоб раціонально використовувати площу невеликої присадибної ділянки та виростити компактний, малогабаритний та високопродуктивний вишневий сад, бажано використовувати слаборослі сорти та підщепи, а також застосовувати спеціальні прийоми з формування крони та обрізки дерев.

А якщо ще й підібрати сорти з різними термінами дозрівання плодів, то впродовж кількох місяців ваша сім'я буде забезпечена свіжими вишневими плодами, користь яких важко переоцінити. 

Олена Кищак

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте