Ваш помощник каждый день
Подпишитесь
Цветы и растения

У квітучому віночку посеред зими: вирощуємо мамміллярії

16 января 2020
379
У квітучому віночку посеред зими: вирощуємо маміллярії

Чи давно ви поповнювали своє зібрання хатніх декоративних квітучих рослин? Чи є у ньому чудові мамміллярії?

Адже це найбільш барвистий та ефектний рід з родини кактусових. Мамміллярії прикрашають та доповнюють інтер'єр будинку чи офісу, особливо під час цвітіння.

Рід мамміллярії нараховує біля 400 видів та величезну кількість різновидів. Наприклад, лише у Mammillaria magnimamma відомо більше 100 різновидів. Для мамміллярій характерна наявність циліндричних або конічних сосочків, що вкривають стебло спіралевидними рядами. Від латинського mammilla –сосочок – і походить назва роду. 

На відміну від інших родів кактусів, ареоли у мамміллярії розділяються на ранніх стадіях розвитку на дві частини. В одній частині ареоли, що знаходиться на вершині сосочка, розвиваються колючки, а в іншій – розташованій у пазухах сосочка – вегетативні пагони та квітки.

У переважній більшості видів квітки самозапилювані, дрібні (діаметр 1-2 см), ростуть плотним кільцем навколо верхівки стебла. В такому своєрідному віночку може бути до 100 квіток, забарвлених у білий, жовтуватий, кремовий, яскраво-малиновий чи рожевий колір різніх відтінків та інтенсивності.

Невелика кількість видів, переважно карликових, має одиночні, великі (діаметр 3-5 см) квітки.

Чисельні плоди – яскраво-червоні. Оранжеві або зеленкуваті ягоди (довжина 1-3 см) з’являються лише на наступний рік, і так само як і квіти, дуже прикрашають рослину.

В природніх умовах завдяки великій кількості дрібного насіння, яке відносно легко прорастає, мамміллярії часто утворюють великі колонії, що вкривають землю суцільним ковром.

За складом соку, що міститься в стеблах, мамміллярії можна поділити на групи.

  • Перша – це види з молочним соком, за чисельністю вони складають біля третини роду (М. brauneana, M. chionocephala, M. compressa, M. geminispina, M. hahniana, M. Nivosa).
  • Друга – види з водянистим соком – найчисельніша група ( M. bocasana, M. bombycina, M. elongata, M. gracilis, M. plumosa, M. Schiedeana).
  • Третя – включає малочисельні види, які утримують в периферійних частинах стебла водянистий сік, а ближче до центру – молочний. (M. celsiana, M. crucigera, M. elegans).

Зростають мамміллярії на значній території – від південних штатів США до Венесуели та Колумбії.

Є види, що мешкають на висоті більше 2500 м над рівнем моря на кам’янистих плато, де впродовж всього року тримається високий рівень інсоляції та випадає дуже незначна кількість опадів. У зовсім інших кліматичних умовах знаходяться види, що ростуть в рівнинних саванах, посеред дерев та кущів. Влітку тут періодично випадають дощі, а зими холодні та сухі. Ще більше відрізняється клімат Нижньої Каліфорніі (Мексика) та прилягаючих островів, де мамміллярії утворрюють великі скупчення, які виходять до самої води.

Вирощуючи мамміллярії, слід враховувати, що для різних видів потрібні різне освітлення, полив та ґрунтосуміші.

Найважливіша умова при культивуванні цих кактусів – забезпечення максимальної кількості світла впродовж цілого року.

В цьому випадку найзручнішим буде підвіконня з південно-східною орєнтацією. Рослини на вікнах з південної сторони влітку необходно притінювати, щоб яскраве полуденне сонце не викликало опіків на стеблах. На вікнах західної орієнтації, а тим більше північної кактусам не вистачить світла. За постійної нестачі освітлення такі рослини не матимуть ні гарного габітуса, ні щорічного цвітіння. 

Дуже важливий момент в культурі кактусів – пересадка. Молоді рослини пересаджують щорічно або через рік, більш дорослі – раз на 3-4 роки. При цьому дуже старанно та обрежно очищують частину старого ґрунту з коренів, щоб не пошкодити їх. Якщо рослина виглядає здоровою, в проміжках між пересадками достатньо зняти верхній шар ґрунтосуміші та замінити його свіжою землею. 

Якщо ж рослина пригнічена, втрачає свіже забарвлення, необхідно оглянути в неї корені.

Щоб врятувати рослину, а то і всю коллекцію, потрібно вчасно виявити можливу загрозу – хворобу або шкідника. За найменшої підозри, що коріння не в порядку, необхідно ретельно промити його у воді. Після цього можна легко відрізнити здорові корінці від хворих або пошкоджених.

  • Здорове коріння – рівне, гладеньке, без вузликів, жовтуватого кольору.
  • Наявність різних потовщень та вузлоподібних пухлин безпомилково вказує на ураження коренів шкідниками.

В цьому випадку треба обрізати ножицями хворі корінці до здорової тканини, потім промити їх у знезаражуючому розчині (наприклад, марганцівкою) та на 3-4 тижні покласти в тепле сухе місце. Через деякий час на залишках здорового коріння з’являться блискучі вістря – так звані “чекаючі“ корінці. Такі рослини можна висаджувати в нову ґрунтосуміш, обов’язково на таку ж глибину, що й раніше (глибша посадка може призвести до загнивання та загибелі кактуса).

З часом у більшості мамміллярій нижня частина стебла дерев’яніє, втрачає забарвлення та опушення. Це нормальний процесс, що ніяк не псує вигляд рослини.

Велике значення має і полив. Рослини поливають через три дні після кожної пересадки. Після того як вони приймуться, полив можна потроху збільшувати.

Взагалі для мімміллярій немає певної норми поливу.

Найскладніші періоди – начало та кінець вегетації. Весняний полив зазвичай починають в березні, коли на верхівках кактусів з’являються перші свіжі шипи. З кінця травня кактуси можна поливати без остраху, а 2-3 рази за літо (при оптимальній температурі 28 °С) не завадить провести рясний полив, так зване заболочування ґрунту. Важливо підтримувати в помешканні (оранжереї) необхідну вологість повітря. Це стимулює зростання кактусів, зменшуючи при цьому небезпеку опіку рослин.

Зменшують поливи поступово, починаючи з вересня. Одночасно з цим потрібно часто провітрювати помешкання, щоб підготувати рослини до зими. До кінця листопада поливи зупиняють. 

Найпопулярніші та найбільш ефектні мамміллярії:

Mammillaria chionocephala — мамміллярія сніжноголова. Стебло голубувато-зелене з трохи вдавленою верхівкою, частіше одиночне. Радіальні колючки (до 25 шт., довжиною біля 0,8 см) білі, жорсткі, а центральні (2-4 шт.) – білі або сіруваті, темні на кінчику, коротші та товщі. Квітки (діаметр до 1,5 см) яскраво-рожеві.

Mammillaria geminispina — мамміллярія парноколючкова. Стебло сіро-зілене, кустисте, утворює групи у 50 і більше пагонів. Радіальні колючки (15-20 шт., довжина 0,5-0,8 см) білі, прямі, а центральні (2-4 шт., довжина біля 1,5 см) – білі, іноді з темними кінчиками. Квітки (діаметр 1,5 см) яскраво-рожеві.

Найгарніший різновид цього виду – Mammillaria geminispina var. nobilis з розкішними білими голкоподібними колючками (довжина до 6 см).

Mammillaria plumosa — мамміллярія периста. Стебло кулясте, вкрите білими м’якими перистими радіальними колючками. Центральні колючки відсутні. Квітки (діаметр 1-1,5 см) білі. Утворює подушкоподібні скупчення пагонів. Дуже гарна на вигляд рослина.

Mammillaria schiedeana — мамміллярія Шиде. Стебло кулясте, кущове, яскраво-зелене, вкрите золотаво-жовтими дуже тонкими радіальними колючками, розташованими у вигляді променів. Центральні колючки відсутні. Квітки (діаметр 1,5 см) зеленувато-білі.

Олена Кучинська 

© Журнал "Огородник"

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте