Ваш помічник кожен день
Підпишіться

Створюємо красу: особливості розмноження квітучих видів та гібридів магнолії

18 травня 2024
951
Створюємо красу: особливості розмноження квітучих видів та гібридів магнолії

Магнолія, названа Карлом Ліннеєм на честь французького ботаніка П'єра Магнола, – насправді дуже давня рослина, що з'явилася близько 140 млн років тому. Її плоди схожі на шишки хвойних рослин. Ця культура є своєрідним "містком" у часі та просторі, що пов'язує голонасінні (до яких відносяться хвойні рослини) з сучасними покритонасінними рослинами. Нині магнолії природно ростуть на невеликих площах у Південно-Східній Азії та Північній Америці. 

Магнолія дуже красива і відрізняється декоративною формою крони, оригінальними плодами, а головне, – великими ароматними квітками білого, кремового та рожевого кольору, що розпускаються ще до появи листя. Ці якості зумовили широке розведення магнолій в світі та існування її численних декоративних культурних форм.

У природі висота магнолій варіює від 2 до 30 м. Оскільки наші присадибні ділянки, як правило, не дуже великі, ми пропонуємо садити види і форми листопадних магнолій, що відрізняються компактними розмірами і великою декоративністю. 

Однією з перших зацвітає магнолія зірчаста'Magnolia Stellata'. Звичайно вона росте в Японії на острові Хонсю у вологих гірських лісах. У наших умовах магнолія має вигляд куща – заввишки до 2,5 м, з густою округлою кроною. Щойно рослина досягне, 0,5 м у висоту, вона починає цвісти.

Щороку наприкінці квітня, задовго до розпускання листя, рясно зацвітає великими сніжно-білими квітками. Вони складаються з 12-18 пелюсток, розташованих у вигляді великих зірочок, і мають приємний тонкий аромат. Краще і довше зірчаста магнолія цвіте в напівтіні.

Дуже красива її декоративна форма 'Rosea', з ніжно-рожевими пелюстками в бутонах, які при розпусканні і повному розкритті бліднуть. Росте ця магнолія повільно, відносно зимостійка. Тому висаджувати її потрібно на захищених від вітру місцях. Краще росте на свіжих родючих ґрунтах, на відкритому або злегка затіненому місці.

Добре розмножується свіжозібраним насінням і напівздерев'янілими живцями з застосуванням стимуляторів росту. При весняному посіві насіння необхідно стратифікувати.

Магнолія зірчаста дуже витончена як в одиночній, так і в груповій посадці.

У другій половині квітня цвіте магнолія оголена – 'Magnolia denudata', родом із Центрального та Східного Китаю, із вологих гірських лісів. Культивується в Україні з 1883 року. У наших умовах досягає 4-6 м у висоту, має розлогу крону з великим (до 15 см) щільним листям. Стовбурці зі світло-сірою гладенькою корою.

Цвіте довго – близько місяця, покриваючись дуже запашними великими квітками молочно-білого кольору. Квітки, що нагадують величезну чашу з 9-ти м'ясистих пелюсток, досягають 15 см у діаметрі. Є форми магнолії оголеної з рожево-червоними квітками зовні та блідо-рожевими – усередині. А восени кущ прикрашають яскраво-червоні шишкоподібні плоди завдовжки до 10 см. 

У перші роки росте повільно. Відносно зимостійка, виносить морози до -25 °С. Тому віддає перевагу захищеним від вітру місцям, вимоглива до родючості та вологості ґрунту.

Розмножується свіжозібраним насінням (вересень-жовтень) і напівздерев'янілими живцями.

Магнолія оголена, як одна з найбільш декоративних видів, добре виглядатиме в одиночній, груповій посадці або біля берега водойми.

Трохи пізніше названих видів, у травні, одночасно з розпусканням листя зацвітає магнолія лілієцвітна – 'Magnolia liliflora', що природно росте в Центральному та Західному Китаї. Невисока (до 2-3 м) густа, гілляста крона під час цвітіння покривається прямостоячими келихоподібними "ліліями", що складаються з 9-ти пелюсток довжиною 10 см. Квітки яскраво забарвлені – зовні малиново-пурпуровий колір, всередині - білі, майже без запаху. У жовтні плоди досягають 9 см завдовжки і стають винно-червоними.

Магнолія лілієцвітна росте повільно, досить морозостійка. Порівняно з вже описаними видами менш вимоглива до ґрунтово-кліматичних умов. Розмножується насінням і напівдерев'янілими живцями.

Є гарною підщепою для інших видів і форм магнолій. Магнолія лілієцвітна – справжня окраса ділянки. 

У 1820 р. у Франції було виведено декоративний гібрид магнолій оголеної та лілієцвітної – знаменита магнолія Суланжа – 'Magnolia Soulangeana'. Це одна з найпрекрасніших магнолій. 

Росте кущем заввишки 4-5 м з розлогою кроною та гладеньким сірим стовбуром. Цвіте у першій декаді травня, одночасно з розпусканням листя. Великі (до 15 см у діаметрі) келихоподібні квітки мають приємний тонкий аромат. Забарвлення квіток різноманітне – від ніжно-рожевого до пурпурового кольору. Рожево-пурпурові плоди довжиною до 16 см дуже прикрашають магнолію Суланжа восени. 

Цей гібрид відрізняється швидким ростом, рясним цвітінням і плодоношенням. Вибагливий до вологості та родючості ґрунту. Відносно зимостійкий, добре переносить незначне затінення. 

Розмножується насінням, напівздерев'янілими живцями і відприсками.

Магнолія Суланжа має багато декоративних форм. Ми розповімо про найцікавіші. 

Всі вони дуже красиві, відрізняються великою зимостійкістю і посухостійкістю, розмножуються напівздерев'янілими живцями з застосуванням стимуляторів росту.

Вони дуже добре виглядають висадженими поодинці або невеликими групами посеред газону. 

'Alexandria' близько 5 м заввишки. Цвіте у травні, одночасно з розпусканням листя. Квітки келихоподібні, біло-рожеві. 'Lennei' – з округлою кроною 6-8 м заввишки. Цвіте на початку травня, одночасно із розпусканням листя. Квітки великі (до 18 см у діаметрі), келихоподібні, рожево-пурпурові зовні та білі всередині.

'Alba Superba' – кущ до 4 м заввишки з густою кроною. Цвіте наприкінці квітня, до розпускання листя, раніше від інших форм. Квітки великі, келихоподібні, білі з ніжно-рожевим відтінком. 'Rosea' цвіте на початку травня пурпуровим кольором різних відтінків. 'Rubra' – цвіте у травні рожево-червоними квітками білого кольору всередині.

Магнолія трипелюсна – 'Magnolia tripetala' – природно росте у східних районах Північної Америки по берегах гірських потоків, на глибоких та сирих родючих ґрунтах. У неї парасолькоподібна крона висотою 4-5 м. У цієї магнолії дуже велике листя (до 50 см) і дуже великі (до 25 см в діаметрі) кремово-білі квітки. Цвіте у другій половині травня - на початку червня. Восени плоди стають схожими на яскраво-червоні пониклі "шишки". Ця магнолія росте порівняно швидко, вимоглива до вологості та родючості ґрунту, тіньовитривала. Морози виносить до -25 °C.  

Простий спосіб розмноження магнолії 

Розмножити магнолію можна повітряними відприсками. Це один із старовинних способів вегетативного розмноження. Він був відомий у Китаї понад 4000 років тому і тому називається китайським.

Цей спосіб надзвичайно зручний, оскільки він не потребує спеціального обладнання, а рослини мало пошкоджуються.

1. Повітряні відприски отримують або навесні з пагонів попереднього року, що визріли, або в кінці літа з напівздерев'янілих пагонів цього ж року. Вибравши пагін, що росте, на ділянці 15-30 см від його верхівки видаляють всі бічні гілки і листя.

2. Для стимуляції утворення коренів з пагона знімають кільце кори шириною близько 8 м. Частину деревини, що оголиться, обробляють стимулятором, який посилює коренеутворення.

3. Найкращим середовищем для утворення коренів є сфагновий мох, який добре утримує вологу та повітря. На ніч його замочують у воді, а потім, трохи віджавши, прикладають до обробленої ділянки пагона. 

4. Мох обертають шматком чорної поліетиленової плівки, краї якої "прихоплюють" ізоляційною стрічкою.

5. Для утворення коренів знадобиться щонайменше вегетаційний період, до кінця якого з відприска видаляють весь молодий приріст і зрізають секатором нижче плівки і сам відприск. Видаляють плівку. 

6. Вкорінені відприски висаджують у горщики з садовою землею і тримають в них рослини до остаточного приживання.

Галина Миронова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте