Ваш помощник каждый день
Подпишитесь

Смоківниця – символ вічного життя: вирощуємо та вживаємо інжир

26 ноября 2020
1293
Смоківниця – символ вічного життя: вирощуємо та вживаємо інжир

Інжир, фіга, фігове дерево, смоква, винна ягода – ось скільки імен у цієї рослини. Мабуть тому, що відома вона людям з глибокої давнини. Вирощують її більше 4000 років. Припускають, що вперше інжир був введений в культуру в родючій частині Південної Аравії, де він і сьогодні зустрічається в дикому вигляді. В єгипетських документах (близько 2700 р. до н.е.) фіга згадується як дерево, чий плід життєво необхідний людині. Інжир, виноград і маслини були для багатьох поколінь основним продуктом харчування. 

В Біблії плоди винограду і смоковниці згадуються разом, тому що їх вирощували поруч. Вони були символом миру, вічного життя, здоров'я і щастя.

Інжир відноситься до родини тутових (Moraceae Link), належить до роду фікус (Ficus L.), виду каріка (F. Carica L.).

Рід фікус налічує понад 1000 видів. Більшість з них – тропічні рослини, деякі можуть вільно рости в субтропічному поясі.

Серед них і інжир звичайний, представлений значною кількістю сортів і форм.

Інжир поширений в Середземномор'ї, на Кавказі, в Середній і Малій Азії, Ірані, до північно-західної Індії.

Це листопадне дерево або кущ висотою до 10 м, з розрідженими гілками і світло-сірою корою. Листя 3-5-лопатеве. Суцвіття і супліддя пазушні, на коротких ніжках, поодинокі, грушоподібної форми. Інжир – одно- або дводомна роздільностатева рослина.

Дерева, що дають їстівні плоди, називаються фігами і містять в суцвіттях тільки маточкові (фертильні) квітки, здатні до запліднення.

Дерева-запилювачі називаються капріфіги – в одному суцвітті у них є маточкові і тичинкові квітки.

Суцвіття інжиру являє собою замкнуте квітколоже округлої або грушоподібної форми, на внутрішній поверхні якого розташовані квітки. У верхній частині суцвіття знаходиться отвір (вічко), закритий лусочками. Через вічко всередину суцвіття веде порожнистий канал.

Впродовж вегетаційного періоду фіги дають один, рідше – два врожаї (в залежності від сорту і умов вирощування), капріфіги – від одного до трьох.

Інжир – перехреснозапилювана рослина. Запилює його маленька (2,5 мм) комаха з родини агаонід – бластофага (Blastophaga psenes L.).

Вона має три генерації (весняна - травень, річна - липень, осіння - вересень), самка запилює маточкові квітки фіг в період пошуку квіток, придатних для відкладання яєць. У багатьох сортів здатність плодоносити без запліднення не є стійкою ознакою. У окремих сортів вона проявляється лише при сприятливих умовах обробітку – високої вологості ґрунту і високій температурі повітря.

Наявність в саду серед фіг достатньої кількості дерев капріфіг щорічно забезпечує високі врожаї у самобезплідних сортів і максимально підвищує у самоплідних. 

Інжир рано вступає в плодоношення: вже на третій-четвертий рік приносить дохід в промислових садах, а на восьмий рік вступає в повне плодоношення. Плоди першого врожаю зазвичай нечисленні і господарське значення мають лише у деяких сортів (Далматський, Липневий, Кримський-43, Муасон, Рандіно).

Основним є другий урожай.

Кращі сорти у віці господарського плодоношення можуть давати 80-100 кг плодів з дерева. Дозрівання плодів на дереві неодночасне, поступове (від основи до його вершини). На довгих пагонах дозрівання плодів розтягується до двох місяців, або навіть довше. На коротких (у того ж сорту) вони дозрівають впродовж місяця. Збір врожаю з одного дерева проводять в 4-8 прийомів.

Багато сортів інжиру самоплідні і утворюють партенокарпічні плоди. Партенокарпія (розвиток безнасінневих плодів) у інжиру становить велику господарську цінність, оскільки партенокарпічні плоди дозрівають раніше ніж плоди, що містять насіння.

В Україні вирощують партенокарпічні сорти Кримський Чорний, Поморійського, Зелений, Рандіно, Брунсвік, Далматський, Кадота. Слід зазначити, що їх плоди відрізняються високими смаковими якостями, вони універсального призначення. 

Для отримання хороших урожаїв інжир, як і всі культури, вимагає певних умов вирощування та догляду.

Успішна культура інжиру можлива в регіонах з довгим вегетаційним періодом, сухою і теплою осінню.

Найбільш сприятливий час для посадки інжиру – рання весна. Перед посадкою необхідно підрізати обламані корінці і оновити зрізи всіх коренів.

Посадочні ями розміром 60х50 см копають заздалегідь (восени). Висаджують дерева за схемою 4х4 м.

  • У перші роки після посадки проводять формування, щоб отримати дерево з сильними основними гілками, покритими бічними плодоносними пагонами. При цьому не можна допускати загущення крони.
  • На другий рік після посадки саджанець обрізають на прийняту висоту штамба, стимулюючи утворення гілок. Потім вибирають з них 4-5 найбільш вдало розташованих, вони і стають основними гілками чашоподібної крони. У перші роки їх обрізають на половину річного приросту, щоб викликати утворення бічних пагонів.
  • Потім обрізка зводиться до видалення сухих і зайвих пагонів, а також кореневої порослі. 

Зрізи на інжирі заживають повільно, них часто спостерігається підсихання гілок, тому їх слід замазувати садовим варом або олійною фарбою.

Обрізку проводять в період спокою дерев (краще за все рано навесні).

Інжир вимогливий до вологи, тому може успішно вирощуватися тільки при наявності зрошення. Дуже важливо забезпечити рослини вологою на початку вегетації і в період формування плодів. Починати поливи доцільно в кінці травня - на початку червня, коли знижується вологість ґрунту, підвищується температура, немає опадів. Зрошення необхідно припиняти безпосередньо перед дозріванням плодів, щоб вони не розтріскувалися і не розривалися.

При наявності вологи інжир добре розвивається на будь-яких ґрунтах, крім важких глинистих, заболочених і засолених.

Свіжі плоди інжиру соковиті, солодкі, дуже поживні, відрізняються ніжним смаком і містять від 8 до 27% цукру. Цукри представлені в основному глюкозою і фруктозою, які найбільш легко засвоюються організмом людини. Цінним продуктом є сушений інжир, плоди якого містять до 76% цукрів, багаті на залізо, мідь, фосфор і магній. При незначному вмісті вітаміну С інжир є хорошим джерелом вітамінів А1, В1, В2 і рибофлавіну.

Поряд з високими поживними достоїнствами плоди цінні і як дієтичний продукт. Інжир швидко відновлює сили і серцеву діяльність ослабленого організму, покращує травлення і посилює перистальтику кишечника.

У давнину інжиру приписували цілий ряд лікувальних властивостей. Плоди приймають при хворобах горла, як пом'якшувальний засіб при простудних захворюваннях, запаленні слизових оболонок, хворобах печінки, селезінки, шлунка, при нирково-кам'яній  хвороби, фурункульозі, в косметиці та дерматології.

Високі смакові і харчові достоїнства плодів, продуктивність і порівняльна невибагливість культури створили інжиру заслужену славу з незапам'ятних часів.

Корисний рецепт 

Маринований інжир 

16 великих свіжих фіг, 200 г цукру, 325 мл води, 1 лимон, 1 апельсин, 6 паличок кориці, 30 шт. гвоздики, 6 стручків кардамону  

Тонко порізати кружальцями апельсини і лимони, очистити від кісточок. Залити воду у велику каструлю, додати цукор і довести до кипіння. Знизити вогонь і додати інжир, апельсини і лимони. Покласти спеції в шматочок мусліну і зав'язати в мішечок. Додати їх в каструлю і варити на повільному вогні близько 1 години, поки сік не стане золотистим. Викинути спеції і акуратно перекласти інжир, лимон і апельсин в гарячі стерилізовані банки, залити сиропом. Закатати або накрити і зберігати в холодильнику.  

Олена Шишкина, Наталя Трикоз 

© Журнал "Огородник"

ФОТО: puxabay.com

comments powered by HyperComments
Новое на сайте