Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Слаборослий вишневий сад: компактний та врожайний

22 липня 2022
2594
Слаборослий вишневий сад: компактний та врожайний

З давніх-давен у нас люблять вишню – за красу та аромат цвітіння, за незрівнянний смак плодів, за запашне варення та солодкі ароматні наливки.

У поселеннях трипільської культури археологи виявили ритуальні предмети із зображенням плодів вишні – це означає, що на території сучасної України вишневі сади ростуть уже понад 6 тис. років. Але останніми роками кількість їх у нашій країні стрімко скорочується.

Що ж сталося з екологічно пластичною вишнею, яка до 1984 р. за площею насаджень в Україні поступалася лише яблуні? Ми втратили добрі, високопродуктивні сорти чи розучилися вирощувати вишневі дерева?

Кращі сорти: великоплідні та слаборослі 

Щоб забезпечити надходження свіжих плодів протягом усього сезону, слід посадити рослини кількох сортів різного терміну дозрівання. При цьому з величезного сортименту вишні бажано вибирати слаборослі сорти, дерева яких не вищі за 2 м заввишки.

А із сортів, що поєднують слаборослість з великоплідністю, можна закласти компактний високоврожайний вишневий сад лише на кількох сотках.

У науково-дослідних установах України активно проводиться робота з виведення зимостійких та стійких до хвороб сортів вишні з плодами високих товарних та смакових якостей. Велика увага при цьому приділяється десертним сортам, у яких маса плоду становить 6-9 г. Це такі сорти, як Зустріч, Іграшка, Мелітопольська десертна, Пустунка, Чудо-вишня, Ксенія, Нічка та інші.

Слаборослий сорт Зустріч отриманий в Інституті зрошувального садівництва (м. Мелітополь) від схрещування вишні Любська з дюком Київська 19. Стійкий до кокомікозу, але в роки епіфітотії може уражатися моніліозом. Дерева мають пониклу, густу, кулясту крону, добре реагують на відновлювальну обрізку, вже на приростах минулого року можна отримати хороший урожай. Слід зазначити високу зимостійкість цього сорту. Навіть після холодних зим, коли мінімальна температура в січні сягала –28,5 °C, а в лютому –  26,1 °C, дерева були з урожаєм.

Особливо цінується цей сорт за великоплідність (середня маса плоду 6-8 г) і високі десертні якості плодів, які мають темно-червоне забарвлення і ніжну м'якоть кисло-солодкого смаку. Сорт відноситься до групи ранньосередніх, дозріває у ІІІ декаді червня. Має часткову самоплідність, що забезпечує стабільний середній урожай від 10 до 15 кг із дерева. 

Слаборослий сорт Малятко отримано від схрещування вишні сорту Рання 2 з гібридною формою 1-2-29. Відносно стійкий до моніліозу та кокомікозу. Дерева мають середньозагущену пониклу крону. Морозостійкість у деревини та квіткових бруньок висока. Цінується за раннє дозрівання плодів (одночасно з Чорнокоркою, ІІІ декада червня), їх високі товарні та смакові якості (середня маса плоду становить 5,6-6,6 г, максимальна – 8 г).

Відмінна риса цього сорту – коротка, товста плодоніжка, плоди темно-червоні, з соковитою м'якоттю і ніжним солодким смаком, приємним ароматом. Сорт самобезплідний, але добре запилюється самоплідними вишнями, а також черешнями, урожай 12-15 кг з дерева.

Добре себе зарекомендував у садах України середньорослий сорт із групи середньостиглих (III декада червня – І декада липня) – Тургенівка. Отриманий від вільного запилення сорту Жуковська. Дерева висотою 2,5-3 м, із зворотнопірамідальною розрідженою кроною. На відміну від охарактеризованих вище сортів відноситься до групи деревоподібних, тобто в основному плодоносить на букетних гілочках. Середньо срийнятливий до моніліозу і відносно стійкий до кокомікозу, зимо- і морозостійкість хороша.

Плоди дуже ошатні, серцеподібної форми, з темно-червоним, майже бордовим, забарвленням маса 4,5-5,5 г, плодоніжка довга, добре підходять для переробки. Смак солодкокислий, м'якоть щільна, м'ясиста. Сорт частково самоплідний, урожай на четвертий рік після посадки може становити 35-52 кг, в період повного плодоношення 1015 кг з дерева.

До групи середньорослих великоплідних сортів можна також віднести такі перспективні сорти, як Нічка та Ксенія, виведені на Артемівській дослідній станції розсадництва.

Сорт Нічка отриманий від схрещування вишні Норд Стар із черешнею Валерій Чкалов. Дерева середньорослі (висота 27-32 м) з широкопірамідальної, середньозагущеною кроною. Від Норд Стар сорт успадкував не тільки темно-зелене, з характерним блиском листя, але й високу стійкість до кокомікозу. Середньостійкий до моніліозу, відрізняється зимо- і морозостійкістю.

Плоди великі (маса 5,6-7 г), темно-червоні, середньої щільності, солодко-кислого смаку, дозрівають, як і Тургенєвка, у III декаді червня, але можуть ще 10-15 днів добре зберігатися на дереві. Сорт частково самоплідний, високоврожайний – 20-25 кг із дерева.

Сорт Ксенія отримано від вільного запилення елітної форми Д 38-31 (Норд Стар х Валерій Чкалов). Стійкий до кокомікозу та моніліозу, зимо- та морозостійкість висока. Дерева середньорослі, з округлою кроною середньої густоти. Плоди великі (маса 7,5-8,6 г), темно-червоні, із соковитою відносно щільною м'якоттю та кисло-солодким смаком, дозрівають на початку III декади червня. Сорт самобезплідний, високоврожайний, на 4-й рік після посадки дерева забезпечують урожай по 5-6 кг високоякісних плодів, у період плодоношення – 20-25 кг з дерева.

Перелік великоплідних сортів не сповнений без Чудо-вишні, Іграшки та Мелітопольської десертної — незважаючи на сильнорослість, вони прикрасять будь-який сад, як присадибний, так і промисловий.

Сорт Чудо-вишня виведений на Артемівській дослідній станції розсадництва від схрещування сорту вишні Гріот Остгеймський та черешні Валерій Чкалов. Дерева мають округлу крону середньої загущеності. Відмітні риси сорту – виражена стовбуристість, властива деревам черешні, а також велике темно-зелене листя. Плодоносить на букетних гілочках та однорічних пагонах, слабо уражується кокомікозом та моніліозом, досить зимостійкий. Цінується за раннє дозрівання (III декада червня) та високу товарність плодів.

Завдяки розмірам (маса 7—8,5 г) і привабливому вигляду (темно-червоне забарвлення, щільна м'якоть та чудовий кисло-солодкий смак) плоди цього сорту дуже популярні та коштують дорожче за плоди багатьох інших ранніх сортів на ринках України. Сорт самобезплідний, але добре запилюється черешнями, плодоношення вступає на 5-6-й рік, урожай складає  10-20 кг з дерева.

Сорт Мелітопольська десертна виведений в Інституті зрошувального садівництва від вільного запилення сіянців сорту Гортензія. Слабо уражається кокомікозом, але нестійкий до моніліозу, середня зимостійкість. Крона високоокругла, середньої густоти, дерева плодоносять на плодових прутиках та однорічних пагонах. Цінується за великі плоди (6,4-9,0 г) з винно-солодким смаком і маленькою кісточкою, які можуть тривалий час після дозрівання (7-10 днів) залишатися на дереві. Сорт самобезплідний, урожай – 10-15 кг із дерева.

Сорт Іграшка також отриманий в в Інституті зрошувального садівництва від схрещування вишні сорту Любська та черешні Сонячна куля. Стійкий до кокомікозу та моніліозу, досить зимостійкий в умовах Київської області, хоча в умовах Мелітополя виявляє середню зимостійкість. Дерева мають широкоокруглу крону середньої густоти.

Плоди великі (маса 7,5-8,5 г), одномірні, з темно-червоним забарвленням і щільною м'якоттю, кисло-солодкого смаку, дозрівають наприкінці III декади червня, цінуються за високу технологічність та транспортабельність. Сорт самобезплідний, скороплідний, дерева вступають у плодоношення на 3-й рік після посадки, забезпечуючи високу стабільну врожайність у плодоносному віці – 25-35 кг з дерева. 

Найефективніші способи розмноження 

Найбільш древній спосіб вегетативного розмноження вишні – порослевий. З переходом на промислове вирощування щеплених саджанців цей спосіб поступово перестали застосовувати, тим більше, що при розмноженні вишні порослю поширюються малоурожайні або стерильні форми рослин.

Щоб не засмічувати сад низькопродуктивними формами вишні, при розмноженні порослю необхідно підбирати винятково високоврожайні дерева. Зазвичай чим урожайніша рослина, тим менше у неї порослі.

Для розмноження вишні на підщепі, як правило, використовують однорічні кроновані саджанці, вирощені на антипці. Ця підщепа сумісна з усіма сортами вишні, за винятком Любської та Англійської ранньої (вони найкраще ростуть на сіянцях дикої черешні).

При розмноженні середньо- і сильнорослих сортів застосовують слаборослі вегетативно розмножувані підщепи, як найбільш зимостійкі та адаптовані до нашого клімату – насамперед, ВСЛ-2, ЛЦ-52, Рубін, ПН, П-3, П-7, Л-2 та інші.

Усі вони проходять комплексне вивчення у розсадниках та садах науково-дослідних установ. Оцінка підщеп показала, що деякі з них (Л-2, ВСЛ-2) виявляють несумісність з сортами вишні Альфа, Тургенівка, Гріот Підбельський як в розпліднику, так і в саду: у щеплених саджанців цих сортів послаблювалися ростові процеси, жовтіло листя, і найголовніше – погано зросталися компоненти у місці щеплення, через що відбувалися відламування.

У той же час дерева сортів вишнево-черешневого походження, а саме: Нічка, Чудо-вишня, Іграшка, Пустунка на підщепі ВСЛ-2, П-3, П-7, ПН відрізнялися інтенсивністю ростових процесів у розпліднику, ступенем розгалуженості та скороплідністю.

Таким чином, для отримання слаборослих дерев перспективне використання підщеп П-3, ВСЛ-2, ПН у комбінації з цінними великоплідними сортами вишнево-черешневого походження.

Якщо на ділянці вирісли сіянці черешні дикої чи вишні або потрібно замінити невдалий сорт, проводять перещеплення шляхом окулірування (I-II декада серпня) або покращеного копулювання (I-II декада березня) на однорічних пагонах товщиною не менше 8-9 мм.

  • Для цього слід використовувати добре розвинені рослини не старше 3-річного віку.
  • Місце щеплення має бути на відстані не менше 25-30 см від стовбура.
  • Для окулірування використовують пагони завдовжки від 40 см і більше.
  • Вічка окулюють на міжвузлі з верхньої сторони пагона, що забезпечує гарне зрощення.
  • Щоб уникнути перетяжок, через три тижні після окулірування обмотку послаблюють і проводять ревізію приживання вічок.
  • Пагони, на яких вічка не прижилися, переокулюють або перещеплюють живцем ранньою весною.
  • На наступний рік у період набухання бруньок заокуліровані пагони вкорочують над вічком, залишаючи над брунькою 2-3 мм.
  • У цей момент усі зайві пагони (дички) видаляють, щоб посилити ріст культурних пагонів.

Такі способи перещеплення застосовують ще й для підвищення зимостійкості дерев, закріплення в кроні сорту-запилювача або для створення дерева-саду (дерево з десятками щеплень різних сортів), яке дозволяє заощадити площу та розширити сортимент улюблених плодів. 

Зверніть увагу:

Щоб крона розросталася рівномірно, краще у нижньому ярусі використовувати сорти однієї сили росту. Верхній ярус або центральний провідник краще перещеплювати слаборослими або середньорослими сортами – це стримує ріст дерев у висоту. 

Олена Кищак 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте