Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Скороплідний, високоврожайний, низькорослий: специфіка догляду за інтенсивним садом

18 грудня 2022
905
Скороплідний, високоврожайний, низькорослий: специфіка догляду за інтенсивним садом

Система утримання ґрунту в саду – один із основних факторів високої продуктивності плодових насаджень. Вибір системи утримання ґрунту залежить від кількості опадів, що випадають протягом року, можливості зрошення, глибини залягання підґрунтових вод, рельєфу, властивостей грунту, густоти посадки дерев, їх біологічних особливостей, віку та врожайності. З урахуванням цього в міжряддях ґрунт утримується під чорною парою, сидеральною парою та задернінням.

Чорна пара чи задерніння? 

Чорна пара. У районах з річною кількістю опадів менше 500 мм ґрунт у міжряддях та приствольних смугах молодих та плодоносних дерев утримується під чорною парою. Завдяки цьому він накопичує більше вологи, поживних речовин у формі, що легко засвоюється.

Протягом вегетації ґрунт утримують у пухкому, вільному від бур'янів стані. При ущільненні ґрунту змінюють глибину та знаряддя обробітку. У приствольних смугах ґрунт обробляють фрезами, висувними секціями культиваторів та плоскорізами.

Сидеральна система. У районах, де річна сума опадів вище 500 мм, у молодих і плодоносних садах ґрунт у першу половину літа утримують під чорною парою, а в другій половині міжряддя засівають однорічними культурами на зелене добриво (сидерати).

Продуктивність садів, в яких висівають сидеральні культури, підвищується завдяки покращенню родючості ґрунту. 

Успішність вирощування сидеральних культур залежить від вологості та передпосівної підготовки ґрунту, підбору культур, якості насіння, термінів та способів сівби.

Для хорошого розвитку сидеральні культури потребують великої кількості вологи, тому сіяти їх потрібно тільки після поливу або дощу. Перед посівом ґрунт обробляють культиваторами або дисковими боронами на глибину 8-12 см у два проходи. В інтенсивних садах ґрунт обробляють в одному напрямку. Одразу після розпушування в міжряддях висівають сидеральні культури і одночасно боронують і прикатують. 

Норми висіву наступні: люпину – 2,0-2,25 кг на 1 сотку, гірчиці – 2,0, фацелії – 1,5 кг на сотку.

Найкращі терміни посіву сидератів: люпину та фацелії в період з 1 до 10 липня, гірчиці – 15 липня – 10 серпня. 

Заорюють сидерати в період цвітіння, а за вологої погоди – пізніше, або залишають до весни. Мінералізація запаханої маси починається за температури ґрунту 10 °С.

Ефективність зеленого добрива не поступається іншим органічним добривам (гною, компостам та ін.).   Користь від сидератів збільшується, якщо вони до того ж – добрі медоноси.

Задерніння ґрунту. У міжряддях зрошуваних плодоносних садів краще запровадити посів багаторічних злакових трав для постійного задернения ґрунту. Залежно кількості опадів трави висівають суцільно або через міжряддя. При цьому їх систематично скошують та залишають на місці у вигляді мульчі. 

Утримання саду під задернінням – один з ефективних заходів боротьби з ерозією ґрунту.

У молодих зрошуваних садах багаторічні трави висівають через 5-6 років після посадки дерев, а до цього міжряддя утримують під чорною парою. Для задерніння саду навесні або влітку висівають багаторічні злаки (норми висіву (кг/га): райграс пасовищний - 13-15, костриця червона – 12-16, костриця лучна – 15, мітлиця біла – 9). 

Мульчування стовбурових смуг. Для збереження вологи приствольні смуги мульчують перегноєм, тирсою, соломою, скошеною травою, торфом (шар 5-10 см) або спеціальним агроволокном для мульчування. У молодих інтенсивних садах на слаборослих підщепах у якості мульчі найкраще використовувати солому і перегній.

Шар мульчі в безсніжні зими зберігає поверхнево розташоване коріння від підмерзання. 

Шкідники та хвороби 

Протягом вегетаційного періоду необхідно контролювати чисельність шкідників і прояви хвороб та вживати відповідних заходів. 

  • У плодоносному саду один раз на три роки ранньою весною необхідно проводити так зване викорінююче обприскування проти збудників основних хвороб яблуні (парші, борошнистої роси, бурої плямистості) і шкідників (щитівок, кліщів, яйцекладок попелиці та ін.).
  • Якщо його не проводили, то у фазу зеленого конуса необхідно зробити «блакитне» обприскування 3%-ною бордоською рідиною або препаратом купроксат. 

Важливою мірою боротьби зі зниження шкідливості фітофагів та хвороб у яблуневих садах є агротехніка.

Для захисту саду від мишоподібних гризунів у листопаді в нори розкладають отруйні приманки на основі гліфтору та вологого зернового бактороденциду. У пізньоосінній та зимовий періоди збирають та спалюють зимові гнізда та яйцекладки бояришниці, златогузки, непарного та кільчастого шовкопрядів, муміфіковані плоди, це перешкоджає поширенню шкідливих об'єктів.

Варвара Волошина 

© Журнал "Огородник" 

Фото: автора 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте