Шедевр світової селекції: вирощуємо та вживаємо дайкон

Дайкон родом із Японії. В Японії це одна з основних овочевих культур. Зовні дайкон нагадує нашу редьку, але має властиві цьому виду морфологічні та господарсько-цінні ознаки. В якості харчового продукту використовується в основному у свіжому вигляді.

Особливо цінується салат із дайкону взимку, коли мало свіжих овочів.

На відміну від європейської редьки коренеплоди дайкона ніжніші, соковитіші, майже позбавлені гіркоти та гострого специфічного смаку та запаху.

А спектр лікувальних властивостей величезний. Ціле джерело вітамінів і мінеральних речовин вмістилося в білій м'якоті коренеплодів. Тут і солі калію, що покращують роботу серця, нирок та судин, кальцій, необхідний для міцності кісток, скелета, залізо, незамінне в кровотворенні, магній, що підвищує активність ферментів, аскорбінова кислота, що підвищує імунітет, вітамін В₁, клітковина, фітонциди, глюкоза, білкова речовина – лізоцим.

З лізоцимом пов'язують підвищену опірність людського організму до вірусу грипу та аденовірусної інфекції.

Крім того, цей овоч багатий на пектини. Саме пектини, як стверджують вчені, виводять із організму токсичні речовини, захищають нас від підвищеної радіації. Великий вміст у коренеплодах клітковини стимулює роботу кишківника, оберігаючи його від багатьох, навіть найтяжчих захворювань. Харчові волокна підтримують нормальний рівень холестерину в крові, не дають йому перевалити через небезпечну межу, що особливо важливо для профілактики та лікування атерослерозу судин серця та головного мозку.

Сік солодкої редьки здатний очищати нирки та розчиняти каміння. Причому у своїх істівних органах (зелень та коренеплоди) рослина не накопичує важкі метали (цинк, свинець), радіонукліди, та її без побоювань можна вирощувати навіть у неблагополучних районах країни.

Коренеплоди дайкону, як і моркви, добре зберігаються в піску без значних втрат поживних речовин, що продовжує їх використання на 3-4 місяці.

Переваги солодкої редьки цим не обмежуються, їх можна продовжувати перераховувати й надалі. І все ж таки заморський овоч поки що рідкісний гість у присадибному овочівництві українців. В першу чергу, через те, що наші городники мало знайомі з особливостями агротехніки "азійського гостя". 

Цікаво знати, що в Японії за більш ніж тисячолітню історію цієї культури створено понад 400 сортів із коренеплодами найрізноманітнішої форми, забарвлення та врожайності. Академік Микола Вавилов, який вперше побачив коренеплоди дайкона сорту Сакурадзіма, назвав їх шедевром світової селекції. Чим вони так вразили великого вченого? Вага окремих екземплярів цього сорту досягала 20-30 і навіть 40 кг.

При вирощуванні дайкона в наших кліматично-ґрунтових умовах слід враховувати його біологічні особливості.

Дайкон відноситься до культур довгого світлового дня і за тривалості дня 15-16 годин (в Україні цей період припадає на травень-червень) у рослин прискорюється формування репродуктивних органів (квіток, плодів), а утворення вегетативних органів (коренеплодів) затримується. Результат відомий: замість коренеплодів маємо так звану цвітуху.

Терміни сівби дайкона – найважливіший елемент агротехніки. 

• При осінньо-зимовому вживанні і для тривалого зберігання використовують сорти групи довгого дня (Ікло слона, Солодкий велетень, Міновасе) посів проводять наприкінці червня – у першій половині липня.

Спосіб посіву – широкорядний, схема розміщення: відстань між рядами 60 см, між рослинами в ряду 15-20 см. Глибина загортання насіння 2-3 см. Ґрунт після посіву необхідно ущільнити. Сходи з'являються на 6-7 день. Подальший догляд зводиться до формування густоти стояння рослин, прополювання бур'янів і розпушування спочатку глибокого (6-8 см), потім більш поверхневого.

• Для сортів, нейтральних до тривалості дня (Саша, Токінасі), прийнятні терміни посіву – рання весна (III декада квітня – І декада травня).

Дайкон досить невибаглива рослина, він цілком задовольняється важкими глинистими ґрунтами. Однак більш високі врожаї коренеплодів та кращої якості одержують на легких родючих ґрунтах. На бідних землях з осені необхідно внести компост чи перегній (20-30 кг на 10 м²).

У період формування коренеплодів рослинам потрібен полив (350-400 л на 10 м²). При цьому ґрунт не можна перезволожувати, оскільки надлишок вологи сприяє розвитку слизового бактеріозу.

З появою хрестоцвітих блішок рослини запилюють золою, змішаною з тютюном, або обприскують розчином пестицидів (децис, карате, фастак та ін.), одну ампулу розчиняють у 10 л води. Особливо "лютують" блішки в початковий період розвитку рослини, коли з'являються сходи. У цій фазі і необхідно провести обробку, оскільки запізнення призводить до повної загибелі рослин або їх сильного пошкодження. 

Урожай прибирають через 50-70 днів після сходів (залежно від сорту) суху погоду. На легких ґрунтах дайкон висмикують за бадилля, а на важких підкопують лопатою. Зберігають коренеплоди в поліетиленових пакетах або запісковані в ящиках. Температура зберігання 2-5 °С, відносна вологість 80-85%.

На насіння дайкон висівають незалежно від реакції сорту на тривалість дня – навесні (кінець квітня – початок травня), забезпечивши просторову ізоляцію не менше 1000 м від інших рослин родини капустяних.

Один із найпоширеніших сортів вітчизняної селекції – Саша. Сорт скоростиглий, період від появи сходів до технічної стиглості складає 35-45 днів. Коренеплід округлий, білий із світло-зеленим відтінком. М'якоть соковита, смачна, маса коренеплоду 100-400 г. Сорт стійкий до слизового бактеріозу і передчасного стеблування.

Урожайність з 1 га у відкритому ґрунті варіює від 15 до 25 т, у весняних плівкових теплицях – від 35 до 45 т/га.

Особливий інтерес представляють сорти Ікло слона, Солодкий велетень, Ранок Японії. Коренеплоди цих сортів білі зі світло-зеленою пігментацією, довгі (до 30 см). Ступінь заглиблення коренеплодів у ґрунт невелика, що полегшує збирання. Урожайність висока, маса товарних коренеплодів – понад 500 г, смакові якості добрі. Вони придатні для осіннього та зимового використання. 

Валентина Ткаченко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com