Рослина для гарного апетиту: цілющі та харчові властивості кмину

Ботанічна характеристика

Кмин (Carum carvi L.) – дворічна рослина родини окружкових (селерових).

Стебло порожнє, прямостояче, висотою 60-90 см, з компактною розеткою різьбленого темно-зеленого листя. Прикореневе і нижнє стеблове листя має довгі черешки та злегка зазубрені краї, верхнє – більш розсічене, сидяче, чергове. Корінь веретеновидний, стрижневий, довжиною 10-20 см. Квітки білого, кремового або рожевого кольору.

Плоди – двонасінні, мають яйцеподібну форму. Поділ плода на напівплодики відбувається при дозріванні. Плоди ароматні, смак у них пекучий, гіркувато-пряний. Насіння темно-буре, до 5 мм у довжину, з світлішими поздовжніми реберцями.

Біологічні особливості

Кмин вимогливий до світла та вологи, і особливо під час проростання насіння та зростання сходів. До тепла кмин мало вимогливий і відноситься до холодо- та морозостійких рослин, сходи витримують весняні заморозки.

Рослини віддають перевагу легким суглинним або супіщаним добре дренованим ґрунтам, а найкраще росте на структурних чорноземах.

Ґрунти з кислою реакцією, високим заляганням ґрунтових вод та заболочені для кмину непридатні.

Найкращі попередники – озимі або багаторічні трави, овочі, що погано переносять сусідство інших парасолькових культур. 

Рослина перехреснозапильна. Фази плодоношення та дозрівання окремих парасольок розтягнуті та не співпадають за часом.

Кмин, вирощений у північних широтах, містить більше ефірних олій, ніж вирощений у південних областях, а у кмину, вирощеного на сонячному місці, якість олії вище, ніж у вирощеного в тіні. Рослини – добрі медоноси.

Агротехніка 

Кмин розмножується тільки насінням. У відкритий ґрунт його висівають ранньою весною або наприкінці літа. Перед сівбою вносять 15-20 г/м² комплексного мінерального добрива типу азофоски.

Для прискорення проростання насіння намочують і витримують 2-3 дні при температурі 18-20 ° С, потім підсушують і висівають рядками з міжряддями 45-60 см на глибину 2-3 см. При температурі 8-10 °С сходи з'являються через 2-3 тижні. Спочатку після сходів рослини ростуть повільно.

• У фазу двох справжніх листків посіви проріджують, залишаючи до 10 рослин на 1 м².
• Після проріджування проводять підживлення азотними добривами (10-15 г на 10 л води).
• Друге підживлення проводять у серпні фосфорно-калійними добривами (15-20 г на 10 л води).

Рослини зацвітають на 2-й рік після посіву, насіння дозріває у липні. Коли парасольки з насінням побуріють, їх зрізають, досушують, насіння обмолочують і зберігають у сухому прохолодному місці.

Хімічний склад та лікувальні властивості

Насіння містить жирну олію (14-22%), окремі компоненти якої використовують у якості замінника масла какао, білок (20-30%), дубильні речовини, флавоноїди та 18 амінокислот, у тому числі 10 незамінних, а також жирні кислоти.

У насінні виявлені також фітостерини, кальцій, калій, магній та фосфор, вітаміни А, В, С, Е. У них міститься до 7,5% ефірної олії, основним компонентом якої є карвон (50-60%).

Кмин надзвичайно популярний у європейській народній медицині як антигельмінтний, седативний, діуретичний та відхаркувальний засіб, що використовується при бронхіальній астмі та інших застудних захворюваннях органів дихання, кишкових кольках у дітей, лихоманках та екземі, захворюваннях жовчного міхура.

Насіння його входить до апетитного, шлункового, вітрогонного і проносного зборів. Кмин посилює секрецію молочних залоз при недостатній кількості молока у матерів-годувальниць. У відварі плодів та трави купають ослаблених дітей.

Ефірна олія збуджує апетит, знижує процеси бродіння в кишечнику, має протисудомні та знеболювальні властивості, виявляє протитуберкульозну та антибактеріальну активність.

Протипоказання: виразкова хвороба шлунка, гастрити, інфаркти, тромбози, тромбофлебіти, цукровий діабет.

Використання в їжу

Кмин традиційно широко використовується у європейській кухні.

В Англії та Шотландії з часів Шекспіра і до наших днів існує традиція приправляти печені яблука меленим насінням кмину, посипати ними пироги. У країнах Балтії кмин використовують для виробництва домашніх сирів та ковбас. Насіння кмину – незамінний інгредієнт при виготовленні відомого лікеру Kummel.

Аромат кмину не дуже гармонує з іншими спеціями, але його комбінація з часником дуже популярна в Австрії та південній Німеччині як заправка для смаженої свинини з овочами. Кмин хороший у картопляних салатах та супах.

Рідше використовують у їжу коріння рослини. Молоду зелень вживають як добавку до салатів при авітамінозі. 

Ольга Корабльова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора