Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Дозвілля

Свято Івана Купала - основні обряди та звичаї

04 липня 2017
10041
Свято Купала

Живе полум'я липневого вогнища, що танцює, і спокійна синь річки, в якій купаються місяць і зорі купальської ночі. У народному побуті це улюблене та надзвичайно поширене свято Купала. Іванів день, відзначають у ніч із 6 на 7 липня. Приурочений він до надзвичайно важливої для всіх нас, що живуть і працюють на землі, дати — літнього сонцевороту, коли день починає зменшуватись, а ніч збільшуватись.

Наші пращури помітили, якщо в цей день погода буде непогожою. Вони більшу частину часу влітку проводили просто неба, зірки і Місяць, Сонце і Земля, Повітря і Вода були невід'ємною частиною самого життя на рідній Землі.

У єднанні із цими стихіями — витоки купальських вогнів, обмивань, звичаїв, повір'їв, обрядів. Деякі з них здійснюють на свято Івана Купала й у наші дні.

Бог земної родючості

Щодо того, ким був Купала для наших пращурів, є кілька версій. На думку українського історика Я. Є. Боровського, могутності богині Купали (саме жіночого роду) було підвладне все, що виростало на полі. Автор «Синопсису» 1674 р. вважав, що це було свято Купала, бога земних плодів, урожаю, води, добробуту. Про це згадується й у Густинському літописі. Сучасні дослідники В. В. Іванов і В. Т. Топоров вважають, що назва Купала бере свій початок від "купати" і "кипіти" - "закипати, пристрасно бажати чогось" і проводять аналогію з латинським cupido (античний Купідон, здійснення еротики).

Священний вогонь

Обов'язковою атрибутом свята Івана Купала були купальські вогнища, вогонь яких вважався священним. За звичаєм його треба було добувати тертям дерева об дерево. Ці багаття були ніби земною подобою Сонця.

Щоб очиститись, бути сильним і здоровим, через купальські багаття стрибали.

Пізніше над купальським полум'ям загадували, чи бути хлопцеві та дівчині разом: якщо їхні руки не розімкнуться під час стрибка над вогнем, то ця пара пройде всі випробування й у спільному житті.

Вінки по воді

Важлива частина купальських обрядів пов'язана з іншою пророчою стихією — водою.

З надією дізнатися про своє майбутнє дівчата пускали по воді сплетені з трав вінки.

Загадували, як правило, на наречених. В який бік попливе вінок — там і наречений. Якщо вінок пливе рівно і спокійно, то й сімейне життя дівчини буде благополучним, якщо вінок перевертається або чіпляється за що-небудь, життя буде нелегким. Потонув вінок — погана прикмета, але якщо він усе ж таки потім виплив, та ще й проти течії, добро таки переможе. Якщо на вінках горіли свічки, спостерігали за ними. Довго свічка горить, отже, і життя буде довгим.

Іноді вінки використовували і для суто господарських цілей: розкидали на городі, щоб краще росли огірки та гарбузи.

Не спати і купатися

У народі вважали, що саме на Івана Купала — 7 липня треба купатися у водоймах, бо Іоанн Хреститель (згідно з православним календарем — це день його Різдва) вигнав із води злих духів. Існувало повір'я, що вода в цей день має цілющу силу.

А ось спати в Купальську, найкоротшу літню ніч не можна, бо за звичаєм у цей час оживає і стає особливо активною всяка погань (русалки, водяники, лісовики, а відьми на Лисій горі під Києвом влаштовують шабаш).

Квітка, мов полум'я

У цей чудовий літній час, з настанням літнього сонцевороту, вся природа досягає свого розквіту. Згідно з давнім звичаєм, саме цієї пори найчудодійніші цілющі трави набирають від землі, води, Сонця, — всієї благодаті літа найбільшу силу. Існувало навіть повір'я, що всі тварини і рослини купальської ночі отримують чарівну можливість розмовляти один з одним, а дерева можуть навіть переходити з одного місця на інше.

Однією з головних особливостей свята є збирання цілющих трав, коріння.

Частину трав, у тому числі квітучих, збирали вдень, інші вночі, а деякі - на світанку. І тільки цієї ночі, можна було знайти чудову квітку папороті. Ця чарівна жива квітка романтично описана М. В. Гоголем у його повісті «Вечір напередодні Івана Купала: «…Дивися — червоніє маленька квіткова брунька, ніби жива, рухається. Справді чудово! Рухається і стає все більше, більше і червоніє, як гаряче вугілля. спалахнула зірочка, щось тихо затріщало, і квітка розгорнулася перед його очима, немов полум'я, висвітливши й інші біля себе ... ». З цією фантастичною квіткою були пов'язані повір'я про скарби. Згідно зі звичаєм, з квіткою папороті, що розкрилася в руках, можна побачити всі скарби, як би глибоко в землі вони не знаходилися.

Жовтий і синій разом

Вночі, до світанку, намагалися зібрати й квітучу траву Іван-да-Мар'я. Вважалося, що якщо розкласти ці квіти в кутах будинку, злодій ніколи не проникне у житло. Він злякається голосів: брат із сестрою (жовта і синя пелюстки квітки, одна з одною розмовлятимуть, а злодій подумає, що розмовляють господарі будинку).

Ця квітка поєднала в собі дві головні стихії купальських обрядів: вогонь (жовтий колір) і воду (синій колір).

Згідно з легендою, брат і сестра перетворилися на одну квітку, оскільки між ними відбувся кровозмішувальний шлюб. У своїй найдавнішій формі цей сюжет, ймовірно, слід сприймати як втілення у легенді взаємозв'язку протилежностей навколишнього світу – вогню та води.

Дерево Купайла

Без чого все ж таки не обходилося це свято Івана Купала? Рано вранці, на світанку дівчата збирали трави та квіти для вінків. Серед цих трав обов'язково має бути полин як засіб проти відьом. Важливе місце у купальських обрядах займало дерево. Його іменували в народі Мораною (Мареною, Марою) на ім'я стародавньої слов'янської богині, що втілювала зиму, та й саму смерть. Називали дерево також на ім'я язичницького бога Купала (Купайла, Купайлиця), а у західних областях України — «гільце». Іноді робили із соломи ляльку. Одягнувши на неї жіночий одяг, прикрасивши намистом і пов'язавши хусткою, садовили ляльку під деревом.

Дерево та лялька уособлювали собою рослини, у тому числі вирощені руками людини.

Щоб вони принесли добрий урожай, проводили обряд утоплення дерева або ляльки з проханням послати достатню кількість вологи.

Вечеря під деревами

У свято Купала за давнім звичаєм влаштовувалась вечеря для всіх прямо тут, під деревами. Хоча святковою цю трапезу за сьогоднішніми мірками назвати важко. Спеціальних страв для цього свята не готували. Оскільки Іванів день припадав на Петрів піст, їжа була переважно пісною. Подавали млинці, вареники з товченим конопляним насінням і цибулею.

Привабливість цього найдавнішого свята походить від самої природи благодатного літа.

Благополуччя, щедрого врожаю, здоров'я, щастя та радості всім від купальських вогнів на річці життя!

Наталія ВІЛЕНСЬКА,

© «Городник»

comments powered by HyperComments
Новое на сайте