Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Квіти і рослини

Пеларгонія – незамінна у саду: види і сорти, розмноження, догляд за рослинами у відкритому ґрунті та у горщиках

13 жовтня 2021
959
Пеларгонія – незамінна у саду:

Колись давно я вважала пеларгонію повсякденною, зовсім нецікавою квіткою. Але одного разу я дізналася, що світ пеларгоній великий і різноманітний, і зрозуміла, що була неправа. 

Все почалося з того, що я шукала в Інтернеті ампельні квіти для підвісних кошиків, які прикрасили б мою альтанку. І натрапила на ампельні плющелисті пеларгонії. Такої краси я не бачила ніде і навіть не припускала, що пеларгонії можуть бути настільки різними і такими прекрасними! Це був тільки початок, з того часу я постійно відкриваю в них щось нове, адже у пеларгоній таке розмаїття видів: зональні, плющелисті, королівські, запашні, ангели, унікуми, суккулентні... 

Я вибрала для себе зональні, плющелисті, запашні, ну і інших потроху. Зональним пеларгоніям відвела місце на клумбах, плющелисті вирощую в підвісних вазонах в альтанці, а запашні – на підвіконні у будинку.

Зональні пеларгонії – найпоширеніший, численний і улюблений усіма вид, він налічує тисячі сортів. Сорти цього виду дуже витривалі і рясно квітнуть. Рослина являє собою прямостоячий кущ, листя злегка опушені дрібними волосками, мають своєрідний запах.

За формою квітки зональні пеларгонії діляться на групи.  

Зональні гібридні F1 – ці пеларгонії дуже легко вирощувати з насіння, а в подальшому найкрасивіші екземпляри розмножувати живцями. Сучасні гібриди пеларгонії – кущові компактні низькорослі рослини з дуже рясним цвітінням. Причому шапки квіток просто величезні – від 12 см в діаметрі і більше.

Серед гібридних пеларгоний у мене є улюбленці: Pinto Pink, Elit Cherry, Picotee Red, Raspberry, Star.

Від Elit Cherry я просто в захваті, у цього сорту квіти рідкісного за красою вишневого кольору, зібрані в дуже великі суцвіття. «Окатий» Pinto Pink їй не поступається за красою. У нього ніжно-рожеві квітки з білим вічком. І так можна перераховувати до безкінечності, вже дуже гарні сучасні гібриди пеларгонії, який не візьми – красень!

Розебуди – квітка у формі трояндочки, а суцвіття схоже на великий букет троянд, звідси і назва. Ці пеларгонії, мабуть, найулюбленіші у квітникарів в цілому світі. Сьогодні їх налічується більше 1000 найменувань. Деякі з них дуже рідкісні. Найяскравіші представники цієї групи Appleblossom Rosebud (Яблуневий цвіт) і Denise.

Тюльпаноподібні – кожна квітка нагадує нерозкритий тюльпан. Кущі найвідомішого представника цієї групи Red Pandora покриті величезними «букетами» червоних «тюльпанів». 

Зірчасті  відрізняються незвичайною зірчастою формою квітки і листя, висота рослин 25-30 см. У моїй колекції таких пеларгоній дві: Pamela Vaughan та Vancouver Centennial. Коли я їх побачила вперше, втратила мову. Ажурні, ніжні суцвіття на довгих квітконосах, «кленове» листя здається казковим. Ці сорти виведені недавно, але вже завоювали любов і визнання багатьох любителів пеларгоній. 

Ряболисті – у зональних пеларгоній часто різне забарвлення листя. Кільцева зона на листках буває коричневою, червоною, білою і навіть фіолетовою. Листя може бути і трибарвним (по краю листа жовта або біла облямівка), а також золотистого, бронзового і чорного кольору.

Плющелисті пеларгонії – ампельна трав'яниста рослина, утворює звисаючі пагони довжиною до 1 м, з зеленим блискучим листям зірчастої форми, що нагадує плющ (звідси і назва), і красивими кистевидними суцвіттями з простими або махровими квітками (у деяких сортів квітки у формі трояндочки). Рясно цвітуть з весни до осені, пишно розростаються. Добре підходять для балконів і лоджій. Щоб створити гарну композицію, я саджаю кілька рослин з квітками різного кольору в один вазон. На початку росту злегка прищипую верхівку пагона – це дає можливість рослині надалі сформувати пишний кущ.

Запашні пеларгонії відрізняються від інших видів ажурними листками. Багато квітникарів з задоволенням їх вирощують в кімнатних умовах заради аромату. Він з'являється при дотику до листя, покритого безліччю волосків-залоз, які містять ефірні олії зі специфічним приємним запахом.

Є запашні пеларгонії із запахом лимона, м'яти, троянди, апельсина, кокосового горіха, яблука, бузку, хвої, мигдалю, меліси, імбиру, камфори, ананаса.

А ось квіти у запашних пеларгоній дрібні, часом непомітні. Однак ароматне листя цілком компенсує цей недолік. Запашні пеларгонії теж добре ростуть на клумбі, їхні ажурні ароматні кущі можна комбінувати з садовими квітами. Щоб кущ був більш пишним, потрібно на початку росту прищипнути верхівку. Серед запашних я віддаю перевагу пеларгонії із запахом троянди, лимона і меліси.

Не дивно, що пеларгонії люблять у всьому світі. Важко знайти більш підходящу квітучу рослину для вікон, балконів, квітників у садах. 

При достатньому сонячному освітленні парасольки квітів розпускаються безперервно одна за одною з ранньої весни до середини зими в будинку, і з весни до морозів – в саду. Суцвіття тримаються довго, хоча кожна окрема квітка недовговічна: їх в парасольці дуже багато, і вони розпускаються неодночасно, натомість відцвілих з'являються нові, і суцвіття довгий час зберігає форму кулі. 

Пеларгоніі дуже люблять рости у відкритому ґрунті, тому на початку травня висаджую їх в квітник, намагаюся при цьому не пошкоджувати коріння. Найкраще робити перевалку: акуратно вийняти рослину з горщика або стаканчика разом з грудкою землі і так само акуратно переставити в лунку, засипавши простір між грудкою і стінками лунки садовою землею. Стволик сильно заглиблювати не потрібно.

З особистого досвіду знаю, що на свіжому повітрі (клумби або балконні ящики) пеларгонії цвітуть рясніше, формують більші суцвіття, дають більш пишний кущ, ніж ті, що ростуть на підвіконні.

Вони можуть рости як на відкритому сонці, так і в тіні. У тіні цвітіння не таке рясне, зате кущ просто чудовий. Тому тут добре висаджувати запашні пеларгонії, у яких дуже декоративно виглядає ажурне листя. У напівтіні (сонце тільки до обіду або тільки після обіду) і цвітіння, і кущі відмінні. На відкритому сонці кущ у пеларгонії невеликий, хоча цвітіння рясне. 

Висаджую свої пеларгонії на клумбу в різні терміни: для раннього цвітіння (червень) – на початку травня, а для пізнього (липень) – в кінці травня і відразу ж накриваю їх «міні-тепличкою» з половинок пластикових пляшок. В кінці травня, коли мине загроза весняних заморозків, укриття знімаю. 

При поливі домашніх пеларгоний і живців керуюся масою горщика: став легким – пора поливати. Але це приходить з досвідом. Спекотного літа доводиться поливати домашні пеларгонії, що ростуть на підвіконні, майже щодня, а ті, що на грядці – раз на тиждень. Восени і взимку пеларгонії поливаю приблизно раз на тиждень.

  • Поливаю і підживлюю їх тільки через піддон. Цей спосіб для мене найприйнятніший, бо почуття міри іноді підводить, а це може позначитися на рослині не кращим чином.

Через перелив у пеларгоній часто чорніє стовбур, і тільки зрізавши і укоренивши живці, рослину можна врятувати.

  • Полив в піддон майже виключає перелив рослини.
  • Роблю це так: заповнюю водою весь піддон, а через півгодини перевіряю, якщо вода «випита» рослиною до залишку і при цьому верхній шар землі в горщику вологий, – значить полив закінчено, якщо ж вода ще є і верхній шар сухий – залишаю ще на півгодини.
  • Якщо верхній шар землі в горщику зволожений, а вода в піддоні залишилася – її потрібно вилити. 
  • Якщо рослина воду «випила», а верхній шар землі в горщику все ще сухий, тоді знову заповнюю піддон водою. 
  • Головний показник поливу – верхній шар землі в горщику, потрібно, щоб після поливу він став вологим. 

Добрива теж даю з поливом тільки через піддон. Краще помилятися на предмет недоливу, ніж переливати рослини. Також не слід забувати стежити за кількістю добрив. Я завжди дотримуюся інструкції виробника. Пеларгонії удобрюю препаратом Кеміра люкс (пів чайної ложки розчиняю в 1 л теплої води). Кеміру можна додавати при кожному поливі або через раз. Ще мені подобається підживлювати пеларгонії по листу. Для цього можна використовувати різні хелатні добрива, я використовую Плантафол для квітучих рослин. Розводжу в воді по інструкції і обприскую пеларгонії по листу. Результат – рясне цвітіння і насичений зелений колір листя. Ближче до осені починаю підживлювати пеларгонії монофосфатом калію (по інструкції) раз на тиждень при поливі. Таке добриво допомагає квітам добре підготуватися до зимівлі. У зимовий же час полив сильно скорочую і не підживлюю рослини до середини січня. 

Пеларгонії можна розмножувати насінням і живцями.

Мені подобається вирощувати пеларгонії з насіння – це легко і дуже захоплююче. Насіннячко у пеларгонії за формою нагадує насіння пшениці, але воно в два рази менше. Схожість у насіння дуже хороша, з десяти насінин може не прорости одне, а всі інші відмінно сходять вже на 3-4-й день.

  • Для посіву беру велику неглибоку ємність, в дні якої є дірочки для стоку зайвої води. На дно ємності дрібно кришу пінопласт (шар 1 см), а потім заповнюю ємність торфом упереміш з піском або вермикуліту в пропорції 1:1, злегка зволожую і сію насіння на глибину 0,5 см. Відстань між насінням приблизно 1 см.
  • Як тільки з'являться сходи, намагаюся поставити ємність з сіянцями на найсвітліше місце, але тільки не під прямі сонячні промені.
  • Поливаю сіянці акуратно, щоб не залити, і не часто. Даю ґрунту добре просихати.

Сіянці ростуть швидко, і вже через три тижні їх треба пікірувати в окремі стаканчики. Я пікірую їх в торф'яні таблетки, заглиблюючи по самі сім'ядольні листочки, по одній рослині в таблетку. Перед використанням таблетки поливаю окропом, даю їм охолонути і висаджую в них сіянці пеларгонії. Кожну таблетку з рослиною розміщую в окремий одноразовий стаканчик. Потім кожен стаканчик з пеларгонією накриваю поліетиленовим пакетиком, але тільки на один тиждень, щоб почала рости коренева система, а через тиждень пакетики знімаю. Коли ґрунт просохне, поливаю рослини по краю стаканчика.

Для профілактики чорної ніжки та інших захворювань поливаю раз в два тижні фундазолом (в ємність для поливу насипаю порошок фундазола – пів чайної ложки на 1 л теплої води, добре розмішую і поливаю рослини по краю стаканчика).

У стаканчиках з торф'яними таблетками мої пеларгонії ростуть до самої висадки у відкритий ґрунт на початку травня. 

Пеларгонії, які я посіяла в березні, починають цвісти в червні-липні і так до самих заморозків. 

Насіння пеларгонії можна зібрати самим.

Найбільш вдалий час для цього – коли пеларгонії рясно цвітуть. Шкода тільки, що не всі вони утворюють насіння. При утворенні насіння в суцвіттях я залишаю їх до повного відцвітання і зрізаю з плодоніжкою. У суцвітті не всі коробочки з насінням дозрілі. Для дозрівання насіння розміщую в сухе місце, куди не потрапляють прямі сонячні промені. Суцвіття з насінням після збору жовтіє і висихає. У висохлому суцвітті я відділяю насіння від чашечки і залишаю до повного висихання. Коли насіння готове, відбираю тільки великі, а дрібне, порожнє – викидаю. Розкладаю в пакети, підписую.

Шкода, що з насіння поки можна виростити лише зональні і плющелисті пеларгонії. А розебуди, ряболисті, тюльпаноподібні і зірчасті пеларгонії розмножуються тільки живцями. При розмноженні насінням вони не зберігають сортові ознаки. 

Розмножувати пеларгонію можна живцями, зрізаючи молоді пагони або верхівку квітки, тим самим даючи можливість формуватися кущу. Часто чую рекомендацію підв'ялити живець, а потім висаджувати в землю. З досвіду знаю, що в цьому немає необхідності, я одразу висаджую живці в підготовлений ґрунт, і вони завжди приживаються. Землю з живцями не можна сильно зволожувати, щоб вони не загнили. Накривати живці теж не потрібно. 

Якщо ж висаджені в землю живці  починають в'янути, дістаю їх з землі і ставлю в стакан з охолодженою кип'яченою водою. У воду додаю сік алое (на 1 склянку води – сік з половини листа). Це найкращий натуральний засіб для вкорінення. Перед тим як вичавити сік з листків алое, я витримую їх в холодильнику в целофановому пакетику тиждень-два. Тільки в таких несприятливих умовах в листі алое утворюються біогенні стимулятори, здатні прискорювати процеси регенерації. Вже через добу зів'яле листя знову стає пружним. Ці черешки я залишаю вкорінюватися у воді. 

Живці пеларгонії вкорінюються з весни до пізньої осені. Весняне живцювання починаю в лютому-березні, літніє – в серпні. Живець вкорінюється протягом двох-трьох тижнів.

Час для живцювання вибираю за місячним календарем. Найбільш сприятливий для живцювання період – на спадаючий місяць. Остання чверть (від повні до молодика) викликає рух всіх соків від верхівки і листя рослини до кореня. У цей час добре проводити обрізку рослини, в цьому випадку ранки швидко загояться, а наступний період зростаючого місяця викличе посилений ріст бічних пагонів і нових вусів. 

 В середині вересня обережно викопую пеларгонії з ґрунту, щоб перевірити їх кореневу систему. У здорових рослин білі корінці обплітають грудку землі. Тепер можна пересадити рослини в горщики діаметром 11-12 см, зробити етикетку з назвою і обробити розчинами фунгіциду (фундазол) і інсектициду (конфідор, фітоверм, актелік, актара). Спочатку я обробляю рослини фунгіцидом, а через тиждень – інсектицидом. Я рекомендую це робити, навіть якщо немає слідів ураження хворобами і пошкодження шкідниками. Краще профілактика, ніж лікування. Розпорошувати розчин фунгіциду або добрива необхідно рано вранці – ніколи не робіть це в спекотні сонячні дні – на листках можуть з'явитися коричневі плями опіку. При обробці користуюся очками, рукавичками та маскою. Після обробки даю рослинам як слід просохнути, а потім повертаю їх на підвіконня. Розставляю так, щоб навколо них було достатньо вільного простору.

Пам'ятайте! Полив пеларгоній в зимовий час повинен бути дуже помірним.

Найкраще пеларгонії зимують на підвіконнях або верандах при температурі 5-10 °С. Але якщо таких умов немає, тоді поставте горщик з пеларгонією на найхолодніше підвіконня, яке тільки знайдеться в вашому домі. Хоча за моїми спостереженнями, зональні пеларгонії добре зимують і на теплих підвіконнях, просто після холодної зимівлі вони набагато рясніше цвітуть.

Ближче до жовтня пеларгонії вже повинні добре рости, час від часу їх треба раз на тиждень повертати на чверть обороту по відношенню до світла. Рослини потрібно регулярно оглядати, видаляти пожовкле листя і квіткові бутони, але без квітконоса, щоб не нашкодити рослині. Квітконоси самі потім засохнуть і відпадуть. До першого листопада гілки пеларгоній повинні вже помітно відрости. В кінці січня можна потроху підгодовувати рослини, а гілочки, які помітно відростають за зиму, вкоротити наполовину, щоб в подальшому сформувати пишний кущ. 

Світлана Рябова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте