Найкращі добрива – зелені: вирощуємо рослини-сидерати для відновлення та підживлення ґрунту

Ми купили дачу в дуже красивому місці – поруч березовий гай, лісове озеро. А на ділянці – кілька недоглянутих дерев і трава на піску. Але ж дуже хотілося мати урожайний садок з соковитими плодами і красиві грядки з яскравими овочами, смачними, ароматними, як в дитинстві. 

Пам'ятаю, з яким ентузіазмом висаджувала перші рослини. Доглядала за ними, як за дітьми малими: підгодовувала, поливала... А результат, м'яко кажучи, був далекий від ідеального.

І все тому, що вода і добрива не затримувалися біля коріння рослин, а йшли в пісок, як крізь решето.

Тоді я подумала: добре б цей пісок прикрити невеликим шаром компосту або родючої землі. Принесла з березового гаю трохи лісового опаду, вкрила нею землю навколо рослин, і волога стала трохи затримуватися на поверхні, але на глибині коріння так само йшла в пісок. Прийшла думка завезти чорнозем, але, по-перше, це дорого, а по-друге, досвідчені сусіди відрадили – бо на пісчаному ґрунті чорнозем змішується з піском і через рік-два просто "розчиняється" в ньому. 

Як же поліпшити родючість піщаного ґрунту? Почала читати відповідну літературу, вивчати, що таке ґрунт, яким він має бути. Ясна річ, родючий ґрунт – удобрений органікою. А де її взяти? Виявляється, купити гній – теж не вихід.

Ґрунтознавці встановили, що свіжий гній, який виділяє при розкладанні вільний азот і аміак, знищує живе ґрунтове середовище, в якому утворюються поживні речовини для рослин, і сприяє розвитку в ґрунті гнильних патогенних мікроорганізмів, які пригнічують рослини. 

Отже, щоб гній став корисним, його потрібно спочатку закомпостувати, тобто знайти місце, скласти в купу, перешарувати  землею, полити, укрити, чекати цілий рік і тільки тоді можна розкидати на грядки. Гною потрібно закуповувати багато і регулярно, а це дорого, клопітно, та й запах у нього, вибачте, не як у травневому саду.

Як виявилося, органіка, це не тільки гній і лісова підстилка. Найкраще добриво – це сидерати. 

Вони "працюють" з ранньої весни і до пізньої осені. Сидерати – рослини, які вирощують для поліпшення родючості ґрунту. 

Рослинам дають можливість наростити зелену масу і розвинути кореневу систему. Зелену масу в фазі бутонізації підрізають (дуже зручно це робити плоскорізом Фокіна) і залишають на грядці в якості мульчі. Мульча – природне покриття ґрунту, яке захищає його від перегріву і перезволоження, створює сприятливі умови для життя мікробів і хробаків, а згодом, розпадаючись під дією мікроорганізмів, покращує ґрунт.

Коріння сидератів створює в землі структуру з канальців і залишає органіку для мікробів і хробаків. Так ґрунт збагачується органікою і азотом.

Скошену зелену масу можна скласти в компостну купу. Але кореневу систему перекопувати не можна, в цьому випадку руйнується структура ґрунту і втрачається весь сенс посіву сидератів.

На піщаних ґрунтах позитивний вплив зеленого добрива полягає в зміцненні ґрунту, збільшенні водоутримуючої здатності за рахунок збагачення органікою. Сидерати пригнічують ріст бур'янів, позбавляють ґрунт від втоми, а деякі їх види навіть сприяють очищенню ґрунту від шкідників. 

Один з найбільш холодостійких представників сидератів – редька олійна. Вона росте швидко, і продовжує радувати своєю буйною зеленню навіть з настанням холодів. Це одна з кращих культур для захисту ґрунту від водної та вітрової ерозії, оскільки її коренева система структурує глибокі шари ґрунту восени і навесні. На зиму редьку краще не скошувати, тоді вона затримує сніг, сприяє накопиченню вологи в ґрунті. При цьому поліпшуються умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і хробаків, а залишки рослин, що розкладаються, служать для них кормом.

Після величезних батьківських городів моя мрія – вирощувати овочі на мінімальних площах: овочевий контейнер, вузькі грядки, вузькі короба і т. д. (опис знайшла в енциклопедії Миколи Курдюмова).

Зупинилася на грядках у вузькому коробі, вони найбільше підходять для піщаних ґрунтів в умовах спеки, особливо коли ґрунтові води щороку "спускаються" в глибші шари ґрунту.

• Прямо в дерені чоловік на моє прохання викопав траншею шириною 0,6 м, глибиною на багнет лопати і довжиною 3 м і обгородив її бортиками з шиферу.
• Грядку в коробі восени засіяла редькою олійною, зверху засипала лісовою підстилкою. За зиму лісова підстилка і редька олійна перетворилися в компост. Вийшла компостна купа прямо на грядці.
• Тепер навесні можна знову посіяти сидерати і до висадки розсади помідорів, перцю наросте багато потрібної зеленої маси. 

Піщаний ґрунт, відновлений ​​сидератами, дозволяє вирощувати повноцінні культурні рослини, які радують своїм здоров'ям, красою, рясним врожаєм і смачними плодами.

Валентина Пащенко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com