На піску, на торфі: основне про агротехніку великоплідної журавлини на різних видах ґрунтів

Великоплідна – походить з Америки 

У природних умовах Європи та Азії виростає журавлина чотирипелюсткова, з ягодами 0,8-1,8 см в діаметрі, масою 0,5-1,5 г. Журавлина великоплідна завезена до Європи з Північної Америки, де вона росте на сфагнових болотах у зоні хвойних лісів.

Обидва види журавлини схожі між собою, але великоплідна відрізняється від своєї європейської родички енергійним ростом і потужністю куща. Її сланкі стебла досягають у довжину до 2,2 м, у товщину до 4 мм. На сланких пагонах розвивається безліч плодоносних пагонів – 2-3 тис. штук. У суцвіттях утворюється до 15 квіток.

Ягоди кислі, 1,2-1,7 см у діаметрі, світло-червоного або темно-червоного кольору, вкриті восковим нальотом. Маса їх 0,6-2,8 г. Дозрівають у вересні-жовтні.

За набором біологічно активних речовин журавлина великоплідна практично не відрізняється від журавлини звичайної. 

Уже понад 200 років, як журавлину великоплідну ввели в культуру. За ці роки в Північній Америці створено більше 200 сортів. Вирощують журавлину на великих промислових плантаціях, які впродовж 80 років здатні давати стабільні врожаї.

Де закласти плантацію? 

Закладку промислових плантацій проводять на природних, ретельно очищених від рослин болотах з вирівняною поверхнею. Взагалі ж журавлину можна з успіхом культивувати як на багатих на органічні речовини перегнійних і торф'яних ґрунтах, так і на бідних піщаних. Її вирощують навіть у вироблених піщаних кар'єрах – на одному піску. 

На болотах журавлина росте при рН 25-65 але оптимальні для неї значення рН 55-50. При рН вище 7-7,5 ріст та розвиток рослини практично припиняються.

Є у журавлини свої особливості

Закладаючи гряди журавлини на ділянці із звичайним мінеральним ґрунтом, слід пам'ятати про біологічні особливості культури.

Підземні органи журавлини представлені лише мережею мичкуватих коренів, що мають 5-7 порядків розгалуження. Вони розташовуються у верхньому шарі грунту і рідко проникають глибше 10-20 см. На коренях відсутні всмоктуючі волоски, їх функцію виконують гриби, що співживають з корінням, – мікоза. Корені можуть розвинутися з будь-якої точки стебла, що потрапило у зволожену атмосферу або на вологий ґрунт.

Тому на багаторічних посадках формується надзвичайно потужна коренева система зі старих та молодих, переплетених між собою коренів.

Структура листа журавлини дозволяє їй виживати як при тимчасовому надлишку вологи, так і в умовах нетривалої посухи. Але на тривале зволоження та тривалу посуху рослина реагує негативно. Надлишок вологи впродовж тривалого часу позбавляє ґрунт кисню, що зрештою призводить до загибелі рослин. 

Тому при закладці плантації необхідно подбати про дренування ділянки, в посушливі та спекотні періоди – про зволожуючі та освіжаючі поливи. 

Журавлина на різних ґрунтах

Якщо садова ділянка розташована на чорноземних або інших мінеральних ґрунтах, журавлину можна успішно вирощувати на спеціально підготовлених грядах.

• Під гряду викопують траншею шириною 150 і глибиною 50-55 см.
• На дно насипають 5-сантиметровий шар керамзиту, гравію чи іншого дренажного матеріалу.
• Якщо на ділянці піщані, з поганою водоутримуючою здатністю ґрунти, дно траншеї попередньо вистилають поліетиленовою плівкою.
• Поверх дренажу насипають верховий фрезерний торф, добре його зволожують і дають осісти.
• Краї наповненої до верху траншеї зміцнюють дошками так, щоб вони виступали над поверхнею на 5-7 см. 
• Поверхню гряди ретельно вирівнюють, щоб не було бугрів і западин, а потім покривають шаром (3-5 см) зернистого річкового піску.

У підготовлену гряду висаджують рослини журавлини на відстані 15-20 см один від одного і добре поливають.

До появи нових пагонів необхідний щоденний полив. Для збереження вологи ґрунт навколо рослин у перший рік обкладають вологим мохом. Восени його знімають, а ґрунт засипають великим річковим піском шаром 5-10 см.

По мірі розвитку пагонів їх через кожні 15-20 см пришпилюють за допомогою палички до ґрунту, не даючи "йти" за межі гряди. 

Основи догляду 

Ділянка для вирощування журавлини має бути сонячною, інакше погіршується якість продукції та падає врожайність. У саду їй можна відвести місце вздовж доріжок.

При хорошому догляді вистачить невеликої грядки, адже за рік з 1 м² можна зібрати піввідра цієї цінної ягоди.

Для підвищення освітленості застосовують піскування, що не тільки забезпечує кращу освітленість рослин за рахунок відбиття світла, але й покращує повітрообмін у зоні коренів та знижує втрати вологи на 30-50%. На піскованих ділянках журавлина менше піддається захворюванням і менше заселяється шкідливими комахами. Пісок стимулює окорінення стебел і сприяє зміцненню їх у ґрунті.

• Перше після посадки піскування проводять на 3-й рік вирощування, коли сланкі пагони утворюють суцільний покрив. 
• На плодоносній плантації піскування повторюють 1 раз на 2-3 роки.
• Проводять цей прийом навесні до початку росту рослин.
• У перший рік шар піску насипають товщиною 2,5-3,0 см, наступні – 1-2 см.

Потреба у поливі визначається за станом ґрунту: при достатньому зволоженні грудочка ґрунту після стискання в руці не розсипається.

У перші 2-3 роки бур'яни становлять найбільшу небезпеку для журавлини.

Не можна запізнюватися з прополками, тому що при випалюванні великих бур'янів з ґрунту висмикуються молоді рослини, які ще не встигли обзавестися потужною кореневою системою.

Журавлина дуже чуйна на добрива. За даними американських дослідників, основних елементів живлення їй потрібно вчетверо менше, ніж кукурудзі, щоб сформувати однаковий за масою об'єм надземної частини.

Частина добрив неминуче виноситься з поливальними водами за межі кореневого шару. Ось чому доцільно проводити часті підживлення малими дозами добрив. Важливо пам'ятати, що журавлину краще недоживити, ніж переживити. 

• Бажано використовувати сірчанокислі форми добрив, що дозволяють підтримувати кислу реакцію ґрунтового середовища. 

Система підживлення

У перші три роки, коли формується плантація, йде інтенсивне наростання вегетативної маси, основна роль у живленні повинна відводитися азоту. На наступному етапі, коли рослини вже вступили в плодоношення, частку азотних добрив знижують. Основна роль тепер відводиться фосфору та калію. 

• Для більш рівномірного внесення добрива ретельно змішують і додають пісок або легкий ґрунт. На ділянці їх розсіюють вручну.

Щороку плантацію можна підживлювати мікродобривами, що містять бор, марганець, мідь. На 1 м² плантації з поливною водою вноситься 10 мл розчину, що містить не більше 2 г на 1 л борної кислоти та сірчанокислих сполук міді та марганцю.

Деякі садоводи-аматори вирощують журавлину на чорноземі, під який укладено шар глини. У ґрунт за рік до посадки вносять "витриманий" соломистий гній. У цьому випадку мінеральні добрива не застосовують, а рослини висаджують густіше, ніж на торфі – через 10 см. 

Морозостійка? І так, і ні 

Рослини журавлини здатні переносити короткочасні морози до -28...-30 °С, проте плодові бруньки можуть постраждати вже за температури -24 °С. Не захищені від вітру рослини у морозну погоду можуть загинути від висушення.

Добре захищає від цих бід сніговий покрив. Оскільки він на Україні нестабільний, бажано з настанням холодів захистити рослини ялиновим лапником, поліетиленовою плівкою, мішковиною або іншим матеріалом. Від застосування соломи краще відмовитись, оскільки вона приваблює мишей. 

У виробничих умовах журавлину від зимового висушення захищають шаром льоду, який наморожують пошарово після промерзання ґрунту на глибину 2-4 см (як на ковзанці).

Слідкуйте за приростом 

На плодоносній плантації необхідно стежити за інтенсивністю розвитку прямостійних стебел.

• Якщо приріст впродовж року був меншим за 2,5 см, вносять повну дозу азотних добрив.
• Якщо він становив 5 см, дозу зменшують удвічі, при прирості 6-9 см азотні підживлення виключають.

І, нарешті, збирання ягід 

Збирання журавлини краще проводити восени, в період повного дозрівання. Недозрілі ягоди, як і перестиглі, гірше зберігаються. Ягоди, зібрані навесні з-під снігу, набагато смачніші, але біологічно менш цінні, вони практично позбавлені вітаміну С. З лікувальною метою слід використовувати лише дозрілі плоди осіннього збору.

Олена Дмитрієва

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexels.com