Жоржини показують характер: посадка у відкритий ґрунт, догляд та підживлення

Якщо раніше ми захоплювалися «бабусиними» простодушними квіточками, які тут і там визирають з густої ​​зелені, то сьогодні приходимо в захват від прекрасно сформованих кущів, що стоять без опори, та суцільно вкриті міцними квітками, які довго не в'януть і не залишають байдужими навіть затятих скептиків.

Заради цієї краси доводиться пристосовуватися до нескінченних вимог жоржин.

Перш за все ґрунт. Він має бути легким та поживним одночасно. На чорноземних і глинистих ґрунтах бульби іноді загнивають ще до збирання. При посадці можна вносити в посадкові ями перегній, хоча захоплюватися їм не варто, оскільки в другій половині літа він служить джерелом інфекції і викликає загнивання бульб.

Хороші результати дає внесення в посадкову яму компосту або підстилки з соснового лісу.

Потім впродовж  вегетації вносять мінеральні добрива не менше 3-4 разів; в лунку при посадці – суперфосфат, а пізніше – комплексні добрива. При появі паростків необхідне підживлення добривом з переважанням азоту, на початку бутонізації – з переважанням фосфору і калію, на початку серпня – калійними добривами.

А можна обійтися лише комплексними добривами, які застосовують при вирощуванні картоплі.

Для декоративності жоржин важливе значення має місце посадки, розміри поділки.

По-перше, ніколи не треба садити поділку, що складається з кількох бульб – чим більше старих бульб, тим більше джерел інфекції. До того ж при наростанні нових бульб старі гальмують їх розвиток, а після викопування починають гнити і потім заражають всю рослину.

По-друге, кущ жоржини бажано виростити з одного паростка. В крайньому випадку, з 2-3. Велика кількість стебел дасть величезну купу міцно спресованих бульб, які неможливо ні розібрати, ні обробити для зимового зберігання.

Бажано вирощувати жоржини тільки у відкритому ґрунті.

Рослини, які попередньо підрощують в захищеному ґрунті, а потім висаджують у відкритий, рідко коли безболісно приживаються. Зазвичай у них перестає рости і поступово всихає стебло, вирощене в тепличних умовах, і рослина відновлюється тільки за рахунок нових пагонів, що виростають з бульби вже після висадки у відкритий ґрунт.

Щоб не піддавати рослини непотрібним стресам, краще від самого початку створити для них такі умови, в яких вони будуть жити.

• Не пророщують бульби при підвищеній температурі. Краще навесні підняти температуру в сховищі до 8-10 ° С і бульби почнуть неквапливо, але дружно проростати.
• Висаджують у відкритий ґрунт вже в перших числах квітня.
• Посадковий матеріал – це одна дрібна бульбочка з однією або декількома бруньками, які ледь-ледь наклюнулися.
• Великі бульби укорочують до 5-6 см.
• Лунки копають на штик лопати і засипають після посадки так, щоб над паростком був шар землі в 10-12 см.
• Рясно поливають, щоб ґрунт щільніше прилягав до коріння.

Через місяць можна очікувати появи сходів. 

Впродовж усього вегетаційного періоду жоржини потрібно вчасно прополювати, розпушувати навколо них ґрунт і рясно поливати. Великих турбот вони в цей час не доставляють. 

Клопоти починаються восени, а саме при підготовці до зимового зберігання.

• Бульби після викопування ретельно промивають під проточною водою і замочують в розчині фунгіциду або хоча б марганцівки для знезараження; промиті бульби розкладають на сітці, щоб обсохнули. Після цього поміщають в сітчастий ящик і пересипають сухим субстратом (це може бути мох, торф або тирса). Ящики опускають в льох і зберігають при температурі 5-8 ° С.

Уже через місяць після закладки на зберігання бульби потрібно переглянути і видалити ті, що почали гнити. Повторити операцію бажано одразу ж після Нового року. Завдання це непросте, адже працювати доведеться в холодному підвальному приміщенні, та й поділити великі, щільні кореневища нелегко. Але без поділу зіпсовані бульби можуть повністю згнити.

Квітучі жоржини дарують квітникарю величезну радість. Культура ця універсальна, її можна використовувати як для озеленення, так і для зрізування. 

Ніна Боса 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com