Ваш помічник кожен день
Підпишіться

Якщо листя втрачає барви: визначаємо дефіцит азотного живлення у плодових та ягідних рослин

05 травня 2022
4920
Якщо листя втрачає барви: визначаємо дефіцит азотного живлення у плодових та ягідних рослин

Плодові та ягідні рослини часто страждають через нестачу азоту. Як відомо, для нормального росту та розвитку культурам необхідні тепло, вода, світло та поживні речовини. Нестача хоча б одного з них викликає у рослин порушення росту, знижується врожайність, погіршується якість плодів та ягід, з'являються неінфекційні хвороби. В результаті рослини гинуть. Отже, як проявляється азотне голодування і яким чином вирішити цю проблему? 

Основні чинники, які провокують виникнення неінфекційних захворювань, – низький чи надмірне вміст поживних речовин, порушення температурного і вологісного режиму, механічні ушкодження, забруднення довкілля відходами промисловості, пестицидами.

Азотне голодування найбільше проявляється на піщаних, бідних гумусом ґрунтах.

Оскільки поживні речовини з них легко вимиваються, як крізь сито, ранньою весною сполуки азоту вилуговуються з ґрунту талими водами та весняними опадами, що призводить до появи симптомів азотного голодування на початку вегетації, у період інтенсивного росту плодових та ягідних рослин. 

Незначний дефіцит азоту пригнічує ріст дерев зерняткової групи, але не впливає на розмір та забарвлення листя та плодів. Гострий же дефіцит призводить до пожовтіння старого листя в основі приросту. Згодом молоде листя теж жовтіє, дрібніє, а черешки відходять від пагонів під гострим кутом. При надмірному накопиченні вуглеводів і антоціана молоді пагони набувають червоного відтінку. Дефіцит азоту негативно впливає на плоди. Яблука при цьому дрібнішають, передчасно дозрівають і обсипаються, при зберіганні уражаються фізіологічними хворобами (спухання, гниль м'якоті, підшкірна плямистість або гірка ямчастість плодів, склоподібність та інші). 

При нестачі азоту у кісточкових культур пригнічується ріст пагонів, поступово жовтіє листя. Гілки при цьому коротшають, набувають червоного відтінку. Зменшується кількість плодових бруньок, отже, знижується врожайність. Плоди дрібнішають і набувають сильного в'яжучого смаку (у персика). Залежно від віку гілок забарвлення листя змінюється від жовто-зеленого до червоно-жовтого.

Аналогічні симптоми виявляються при азотному голодуванні і в ягідних культур – пожовтіння та зменшення розміру листя (при гострому дефіциті старе листя всихає). У суниці різко знижується продуктивність – зменшується розмір ягід, закладається мало вусів.

Надлишковий вміст азоту в ґрунті також негативно впливає на стан рослин – лімітує закладку плодових бруньок, стимулює зростання вегетативної маси та різко знижує продуктивність суниці. При цьому зібрані плоди масово уражаються сірою гниллю, а листя борошнистою росою.

Утримання ґрунту в саду під задернінням, а також підвищення його кислотності зменшують вміст азоту.

Ріст та розвиток плодових дерев, суниці та ягідних кущів, вступ їх у плодоношення та висока врожайність залежать від комплексу операцій з догляду за ними.

Удобрення ґрунту та рослин – один із важливих заходів у технології вирощування садових культур, що покращує кореневе живлення рослин та підвищує їх урожайність та стійкість до несприятливих умов.

Плодові дерева та кущі мають бути забезпечені поживними речовинами протягом усього вегетаційного періоду. Застосування добрив при вирощуванні стимулює їх ріст, прискорює формування крони дерев та вступ у плодоношення. 

Підживлення плодоносних насаджень сприяє стабільному плодоношенню та утворенню молодої плодової деревини, закладенню плодових бруньок, отриманню якісного врожаю та поповненню запасів поживних речовин у ґрунті. 

При посадці добрива можна не вносити. На другий рік після посадки вносять азотні добрива, а на третій і четвертий – органічні. Залежно від зони, типу ґрунту, системи утримання ґрунту під деревами кількість азотних добрив, що вносяться на одиницю площі, змінюється. 

Встановлено, що у молодих насадженнях на 1 га необхідно 90-150 кг/га азоту за діючою речовиною (9-15 г/м2).

Для забезпечення рослин оптимальною кількістю азоту проводять агрохімічний аналіз листя, що дозволяє коригувати норми внесення азотних добрив. Оптимальний рівень азоту у листі яблуні становить 2,2-2,6% на суху масу. Якщо в листі однорічних пагонів, відібраних після закінчення їх росту, вміст азоту нижчий за оптимальний рівень, норму азотних добрив збільшують на 30%.

Для плодоносних насаджень норма внесення азотних добрив становить 60-180 кг/га за діючою речовиною (6-18 г/м2).

Для уточнення норми внесення добрив використовують дані вмісту азоту в листі однорічних пагонів після закінчення їх росту. Оптимальний рівень вмісту азоту в листі плодоносних яблунь становить 1,8-2,4% на суху масу. Якщо вміст азоту менший за оптимальний рівень, норму збільшують на 20-30%.

Під основну обробку ґрунту восени вносять органічні, а також мінеральні фосфорні та калійні добрива.

Для поліпшення мінерального живлення в період вегетації рослин при великій кількості зав'язей (тобто в очікуванні високого врожаю) проводять кореневе підживлення дерев в окремі фази їх розвитку. Спершу підживлюють дерева пізніх сортів – перший раз після цвітіння, другий – після обсипання надмірної зав'язі. При незначному врожаї дерева можна вдруге не підживлювати.

Для підживлення використовують пташиний або коров'ячий послід або мінеральні добрива.

Провесною, в роки з достатнім забезпеченням ґрунту вологою, удобрюють всю площу під деревами перед перекопуванням землі. При кореневому підживленні дерев вносять: 

  • 3-4 т/га курячого посліду (0,3-0,44 кг/м2), розведеного водою в 15-20 разів.
  • За відсутності органічних добрив використовують азотні – 30–35 кг/га (3–3,5 г/м2).

Поширений спосіб швидкого засвоєння рослинами макро- та мікроелементів – позакореневе підживлення.

  • У якості азотного добрива використовують сечовину або аміачну селітру, комплексного – нітроамофоску в концентрації 0,3-0,5%.
  • Мікроелементи містять такі сполуки, як борна кислота (0,15-0,2%), сірчано-кислий цинк (3-10%), сульфат заліза (1,8-2,2%).
  • Норму витрати препаратів розраховують за зазначеною концентрацією на площу в 1 га (витрачають 1000-1200 л робочого розчину) або на 1 сотку (використовують 10-12 л робочого розчину).

Якщо терміни проведення позакореневих підживлень збігаються з обприскуваннями дерев проти шкідників та хвороб, доцільно використати бакову суміш цих препаратів. Для цього окремо розчиняють необхідну кількість препарату у 0,5 л води і виливають у відро. Після додавання необхідних препаратів об'єм води доводять до 1200 або до 12 л.

Краще проводити позакореневе підживлення у фазі активного росту пагонів (травень-червень). Розчинені у воді мікро- та макроелементи легко поглинаються листям, покращують ріст та плодоношення дерев, а пестициди знижують чисельність шкідників та збудників хвороб. 

Ігор Шевчук 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте