Ваш помощник каждый день
Подпишитесь
Уютный дом

Будьте завжди здорові: лікарські рослини у садибі

19 сентября 2019
300
Будьте завжди здорові: лікарські рослини у садибі

Лікарськими травами я займаюся з молодості. Вирощую їх в своєму саду, збираю в лісах, полях і луках. 

Це особливі рослини, вони допомагають нам бути здоровими, надають життєвих сил та енергії, якщо треба – заспокоюють, загоюють рани і творять ще багато інших чудес. Важливо тільки навчитися правильно їх розуміти і застосовувати.

А з вирощуванням лікарських рослин у вас проблем не буде. 

Найпочесніше місце на моїй ділянці займає стевія медова.

Це багаторічна напівкущова рослина, але в умовах України її вирощують як однорічник, оскільки вона не зимує в ґрунті.

Розмножується стевія зеленими живцями, відсадками, поділом куща і насінням. Я перепробувала всі варіанти і зробила висновок, що всі вони ефективні. Але найчастіше вирощую її розсадним способом.

  • Оптимальні строки посіву насіння – з 10 березня по 15 квітня.
  • Висіваю його в спеціальну суміш, яку готую з чорнозему («кротовина» або дернова земля) і перепрілого перегною, узятих в рівному співвідношенні.
  • Отриманим субстратом заповнюю ящик будь-якого розміру (шар 10-12 см) або пластикові одноразові стаканчики. 
  • Ґрунтосуміш ретельно ущільнюю, вирівнюю і рясно поливаю теплою водою.
  • Через 40 хв розкладаю насіння, притискаю його рукою до вологого ґрунту (не глибше ніж на 0,5 мм) і одразу герметично накриваю ємності плівкою.

Сходи зазвичай з'являються на 6-8 день, найкраща температура для їх швидкої  появи – 25-30 °С. Після цього плівку знімаю і розміщую розсаду на найсвітліше і тепле місце в приміщенні. Піднімається вона повільно.

У цей період дуже важливо раз в день регулярно поливати або обприскувати сіянці водою. Розсаду я не пікірую, оскільки насіння сію негусто.

Догляд за сіянцями звичайний: полив, підживлення. Особливо добре стевія реагує на підгодівлю коров'яком (1 л свіжого коров'ячого гною на 10 л води). Застосування добрив підвищує облистяність рослин на 80%. Для міської місцевості можна взяти комплексне добриво Нітрофоска (1 ст. ложка на 10 л води).

При вирощуванні стевії медової дотримуюся таких правил: 

  •  у відкритий ґрунт розсаду висаджую в кінці травня – на початку червня, коли температура повітря вже не опускається нижче 15 °С; 
  • пересаджую рослини у фазі 6-10 пар справжніх листочків у похмуру погоду або під вечір, якщо є необхідність – притіняю спанбондом;
  • в кожну лунку висаджую по одній рослині з інтервалом в ряду 25-30 см, між рядами залишаю відстань 50-60 см;
  • глибина посадки рослин – 6-8 см.

Розсада швидко приживається і починає рости. Догляд за стевією звичайний: регулярні розпушування, поливи 2-3 рази в тиждень, в залежності від погодних умов, видалення бур'янів, підгодівлі через 10-12 днів. 

Цвіте вона в середині липня – в серпні. Насіння дрібне, треба стежити, щоб воно не розлетілося до збору. Лікарську сировину збирають на початку цвітіння.

Стевія медова допомагає при лікуванні підшлункової залози і печінки, нормалізує кров'яний тиск при гіпертонії, виводить радіонукліди, холестерин, покращує регенерацію клітин, зміцнює кровоносні судини, гальмує зростання новоутворень.

Особлива цінність стевії полягає в тому, що вона використовується як замінник цукру при цукровому діабеті.

Рекомендую також посадити на своїй ділянці лофант – ще одна дуже корисна багаторічна рослина. Існує кілька видів лофанта, у нас їх два – анісовий і тибетський, агротехніка їх вирощування однакова.

Надійніше всього вирощувати лофант розсадним способом. У відкритий ґрунт розсаду висаджую, коли мине загроза заморозків. Бувало, висівала ранньою весною у вологий ґрунт на глибину не більше 1 см.

У перші 20 днів після посіву у лофанта інтенсивно наростає коренева система. У цей період рослина дуже чуйна на своєчасні поливи, підгодівлі і розпушування. Його можна вирощувати і на балконі або навіть в приміщенні.

У період цвітіння (липень) вся надземна частина рослини накопичує максимум корисних речовин. Це найкращий час для його заготівлі в лікувальних цілях.

Лофант – сильний медонос, коли він цвіте, то бджоли ніби не помічають інші рослини і рояться тільки на його суцвіттях.

У тибетській медицині лофант здавна вважається гідним суперником женьшеню. Він підвищує імунітет, нормалізує обмін речовин, використовується при лікуванні атеросклерозу і простатиту.  Успішно використовують його і при розладі нервової і серцево-судинної системи, хворобах печінки, підшлункової залози, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи. Настоянка зі свіжих квіток лофанта допомагає позбутися від кашлю та бронхіту, лікує гастрит, виразкову хворобу, знімає запальні процеси, нормалізує артеріальний тиск при гіпертонії. 

Для її приготування потрібно залити 1 ст. ложку сухої трави 1 склянкою крутого окропу і настояти 2 год, приймати по 100-150 г тричі на день за 20 хв до їди.

Чай і настоянка з лофанту допомагають відновити роботу серця після інфаркту. При регулярному його використанні можна домогтися кращого результату в лікуванні багатьох хвороб, ніж від імпортних ліків.

Траву лофанта заготовляю в пору цвітіння: зрізаю верхівки рослини з квітками і сушу в тіні, стежу за тим, щоб вони добре провітрювалися.

Ще одна багаторічна лікарська рослина, яку широко використовують в східній медицині, – шоломниця байкальська.

Цвіте вона з червня по вересень, радуючи око яскравими синіми квітками. Насіння дозріває неодночасно, тому доводиться збирати його періодично по мірі дозрівання. Насіння висіваю навесні на глибину 05-10 см. За літо шоломниця досягає у висоту 30-50 см, зацвітає в перший рік і навіть дає насіння. Рослина невибаглива, любить полив.

Для лікувальних цілей використовую всі частини – і надземну, і кореневу. Надземну частину зрізаю під час цвітіння, а кореневища з корінням викопую в жовтні.

Шоломниця має антиалергічну, антігельмінтну, протизапальну і протибактеріальну дію.

Препарати з шоломниці стимулюють регенерацію печінки, поліпшують її функцію.

У тибетській медицині шоломницю застосовують при захворюваннях крові, гепатиті, хронічних і гострих інфекціях. Настоянка шоломниці байкальської за седативною дією перевершує валеріану і пустирник. Застосовують її і для лікування серцево-судинних неврозів.

Є у мене на грядці і ліпія солодка – багаторічна рослина, яка стелеться по землі, має гарне листя і дрібні білі квіточки. Росте вона пишним кущиком, довжина стебел – до 1 м. Ліпія любить багатий ґрунт, сонячне розсіяне світло і регулярний полив. Навіть при короткостроковому зниженні температури до нуля, листя рослини обпадають, а стебла відмирають.

Тому в наших широтах на ділянці її доводиться вирощувати як однорічник, щорічно розмножуючи живцюванням.

А ось в будинку вона може жити довго і щасливо. У зимовий час вона у мене росте в будинку на підвіконні в квіткових горщиках.

На початку травня нарізаю живці, вкорінюю їх у воді і висаджую в окремі стаканчики. В кінці травня, коли мине загроза заморозків, висаджую рослини у відкритий ґрунт за схемою 20х20 см.

Місце підбираю не дуже освітлене, під кущем або деревом. Рослини відмінно приживаються і дають сильний приріст. Пагони, лежачи на землі, швидко вкорінюються, тому ставлю від рослину опори та підв'язую пагони, щоб вони росли вгору, а не повзли.

Для заготівлі лікарської сировини зрізаю пагони, які ще не почали дерев'яніти, і сушу їх в тіні.

Інгаляції з свіжого листя ліпії допомагають при лікуванні застуди, бронхіту і астми. Відвар ліпії ефективний при шлункових кольках, виводить радіонукліди і важкі метали, відновлює склад крові, нормалізує обмін речовин.

Досить просто додавати в чай ​​або каву замість цукру свіже або сушене листя ліпії солодкої.

Марія Похитун 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте